Тут не врахована також вулиця Карла Маркса, де обрано ім’я видатного еволюційного ботаніка та засновника науки морфології рослин. Хто ж йому винен, що він ще й “Фауста” написав… 🙂
“Дерусифікація на цьому етапі має бути нейтральної”
Є така точка зору. Вона помилкова.
Ідеальних топонімів ніколи не буде.
Щодо Бекешкіної, то Вам не вдасться навести сучасну українську жінку-соціолога з суттєво більшим внеском. Але топоніми це не про “мірятися Хіршами”. Пізніше треба буде про це детальніше написати.
Незрозуміло, звідки взявся такий висновок. У зібраному нами списку понад 80 імен науковців. Відібраних за досягнення, зв’язок з Києвом, з урахуванням політичного контексту.
Усім буде щось не до вподоби, це нормально. Замість Реформатського на тій же вулиці є фізик Василь Кладько, вбитий окупантами в Ірпені. Голосуйте за нього.
У фразі “50 років пропрацювали у Києві” лежить відповідь. Вчений світового рівня (а Реформатський саме такий) залишає по собі наукову школу – учнів, на розвиток яких впливає. Таким чином “чужі” вчені асимілюються, стають засновниками автохтонних шкіл. Чимало сучасних київських хіміків-органіків (погугліть Енамін, одна з найбільших хімічних компаній у світі) вважають Реформатського своїм “науковим дідусем”. Не Бутлерова, а Реформатського.
Як політичного діяча Грушевського знають у суспільстві. Пам’ятник біля Будинку вчителя вчтановлено не історику, а Голові Центральної Ради, яка у тій будіалі збиралася. Оце малося на увазі. Звісно, науковий внесок Грушевського як історика важко переоцінити.
За Довнар-Запольського дякую. Додамо.
22 Червня 2022, 19:51