Досліди на тваринах потрібні й важливі!

Останнім часом в Україні активізувався зоозахисний рух. Організації з захисту тварин збирають значно більші демонстрації та мітинги, аніж захисники природоохоронних територій та об’єктів, наприклад. Серед цілком раціональних гасел зупинити знущання над домашніми тваринами, заборонити сумнівне використання тварин у цирках та дельфінаріях, масові вбивства здичавілих тварин – час від часу лунають й такі як заборона проведень наукових досліджень на тваринах. При цьому часто сутність цих досліджень залишається за дужками, деякі активісти всі маніпуляції дослідників з тваринами оголошують знущанням. Якось наші партнери з науково-популярного блогу “Мікроб і Я” зібрали думки низки науковців на цю тему. Давали слово й мені, проте тема широка, вважаю розширення того коментаря важливим, а тому публікую це тут, у блозі “Я так думаю” на “Моїй науці“.

Чимало говориться в наукових та позанаукових колах щодо заміни тварин у наукових дослідженнях. Які ж дослідження можна справді проводити без залучення тварин, а які не можна? В першу чергу, дослідження на тваринах є необхідністю для пізнання живого. Щоб зрозуміти, як влаштований живий організм, нам потрібно розібрати його на частини. Коли ми захотіли дізнатися в деталях про анатомію людини, довелося викопувати трупи й розтинати їх. Проте фізіологію, процеси життєдіяльності по трупу не вивчиш. Тому щоб дізнатися про життя бактерій, ми вбиваємо бактерій, щоб вивчити фізіологію рослин, ріжемо на частини рослини, а для пізнання тваринного організму ставимо досліди на тваринах.

Звісно, організм людини та багатьох тварин має як спільне, так і відмінне. Людина чомусь не хоче, щоб її заживо препарували, тому пізнання особливостей людського організму ускладнене. Ми добре знаємо про людину те, що в нас дуже схоже на інших тварин: роботу генів та білків, скорочення м’язів, кровообіг, ріст кісток тощо. Все це ми вивчили й продовжуємо вивчати на тваринах. Менше знаємо про унікальні для людини явища – роботу мозку, складну імунну систему, особливості травлення та мікробіому кишечника. Це нам важче було підгледіти на тваринах. Хоча й у цих випадках дослідження тварин дуже важливі. Скажімо, об’єктивні методи дослідження роботи мозку в людини обмежені електроенцефалографією та різними версіями функціональної томографії (фМРТ, ПЕТ тощо). Якби не дослідження кальмара, ми б не знали, як створюється нервовий імпульс, вивчення іншого молюска аплізії допомогло в розумінні формування пам’яті. Особливості сну, яких не видно за товстим черепом людини, вдалося розгледіти в мишей, яким було вживлено в мозок крихітний об’єктив мікроскопа. Тому знання про світ – найвища цінність для людини розумної – неможливо отримати без дослідження тварин. Всіляка практична користь, звісно, завжди приходить за знанням. Ліки, пристрої, краща їжа тощо.

Окрема важлива тема – це лікування тварин. Ветеринари в зоопарках, прихистках для диких тварин, у звичайних клініках для кішечок/собачок/черепашок мають лікувати своїх хребетних пацієнтів. Знання про ліки для домашніх улюбленців не падають з неба. Ці ліки потрібно тестувати на… тваринах. І жодні відмовки тут не пройдуть.

І чи все-таки можна замінити експериментальних тварин чимось іншим, чого нам менш шкода? Можна проводити експерименти на клітинних лініях тварин (все ж їх треба хоча б один раз з тварини вилучити). Але організм складається з багатьох клітин та являє собою єдність, яка вище за сукупність клітин. Тому на клітинних лініях можна виявити лише клітинні особливості. Крім того лінійні клітини зазвичай модифікують, аби забезпечити їм безсмертя, тому їх властивості можуть відрізнятися від звичайних.

Коли кажуть про експерименти на тваринах, часто уявляють якихось садистів. Насправді вчені, які працюють з тваринами максимально намагаються уникати будь-яких страждань для своїх підопічних. По-перше, стресована, змучена тварина веде себе не так, як спокійна та здорова, вона знаходиться в нефізіологічних умовах, а тому результати дослідження можуть виявитися помилковими. А по друге, сучасний світ вимагає від людини бути людяною. Це наслідок тисяч років еволюції суспільства, і я вважаю, що це круто. Ми прагнемо позбутися страждань у людини, так само вчені хочуть уникати страждань у тварин. Для цього в лабораторіях тварини мають існувати в умовах низького рівня стресу, мінімального болю, без непотрібних пошкоджувальних маніпуляцій. Є низка міжнародних норм, яких зобов’язані дотриматися науковці при дослідженнях з живими тваринами, а філософськими й методологічними основами таких норм займається окрема дисципліна – біоетика.

При цьому не варто забувати, що в природі життя тварини не цукор. Тварині весь час загрожують хижаки, паразити, голод, несприятливий клімат. З сотень народжених тварин одиниці доживають до власного періоду розмноження Наприклад, дослідження кроликів у Великій Британії показало, що середня тривалість життя від народження до смерті складає всього 49 днів, менше 2 місяців! Натомість тваринам у лабораторіях майже нічого не загрожує й живуть вони зазвичай набагато довше своїх диких братів і сестер. Рекомендую всім читати книжки Джералда Даррелла, де він детально й з гумором розглядає цю непросту дилему виживання й загибелі тварин у природі та неволі.

У своїй роботі я працюю з фізіологією мозку, серця, м’язів за різних умов, тому доводиться застосовувати різні тваринні моделі. Переважно ми працюємо з щурами. Зокрема моя дисертація була присвячена вивченню механізмів формування одного з видів епілепсії – абсансної, яка характерна здебільшого для дітей. Для цього ми використовували лінію щурів WAG/Rij, у яких симптоми, схожі на людське захворювання, є вродженими, тобто передаються генетично. Лінія була виведена в Нідерландах випадково, а ми на ній перевіряли власну гіпотезу походження абсансної епілепсії. Такі дослідження вкрай важливі для створення нових безпечних ліків проти цього типу епілепсії.

Також ми досліджуємо ускладнення цукрового діабету для серця, сечового міхура, нервової системи. Існують генетичні моделі щурів з діабетом, де захворювання передається спадково, а в інших тварин діабет викликається штучно, методом ін’єкцій отруйної речовини. Діабет зараз одна з найпоширеніших хвороб у цивілізованих країнах, куди належить і Україна, тому зменшення страждання пацієнтів є першочерговою задачею.

Важливими є також механізми роботи статевої системи чоловіків, особливо пов’язані зі злоякісним переродженням клітин простати, яке залежить від роботи гормональної системи. Дослідження цих проблем проводять на кастрованих самцях щурів, щоб виявити відмінності в фізіології за умов відсутності чоловічих статевих гормонів. За різними даними до 10% чоловіків у віці після 40 років страждають на рак простати (а розвивають його після 80 років до 80%!), значна кількість з них гине в перші ж роки після діагнозу.

Сьогодні, коли здоров’я й життя людей залежить від щеплення проти пандемічних вірусів, важливо пам’ятати, що всі без виключення вакцини перевіряються на тваринних моделях: як на ефективність, так і на безпечність. Це стосується і вакцин проти Covid-19. Американська організація “Americans for Medical Progress” зібрала численні публікації, які висвітлюють необхідність таких досліджень в одному переліку.

Захист прав для тварин – це свідчення гуманізації суспільства, тому я всіляко підтримую розвиток цієї тематики, заборону дельфінаріїв, жорстокого поводження з домашніми тваринами, обмеження дослідів на людиноподібних приматах. Разом з тим закликаю бути обережними.

З одного боку, захист прав тварин є нерівномірним: ми всі страждаємо на так званий «хребетний шовінізм». Ми готові захищати права лабораторних щурів, яких дехто ніколи не бачив, але з жахом вбиваємо капцем таргана чи павука. Якщо пес скавчить, а риба мовчить, нам здається, що в першого «прав більше». Ми орієнтуємося на антропоморфні деталі поведінки, за ними визначаємо біль та страждання. У цілому, це правильно, бо іншого виходу нема: низка дослідників нейробіології всерйоз сумніваються в наявності болю в риб. Проте нумо все ж пам’ятати й про більш далеких від нас еволюційних родичів.

Іншим аспектом є сама гуманізація. Згадуючи про права тварин, не забуваймо про попередній, не менш важливий етап нашої еволюції – права людини. «Вбити всіх людей, хто образив тваринку» не вихід. Людина має право їсти тварин, як їли їх наші пращури-тварини мільйони років (має право й відмовитися). На мою думку, людина має право взяти тварину й у «духовну їжу»: пізнати її, зібрати колекцію, тримати її як розраду. Тому тут, як мені здається, потрібен баланс між новим для суспільства поняттям прав тварин і все ще не до кінця засвоєними «старими» правами людини.

Що ще почитати?

• Gerald Durrell. Menagerie Manor (1964) – про тварин у неволі в умовах зоопарку
• Sneddon, L. U., Elwood, R. W., Adamo, S. A., and Leach, M. C. (2014). Defining and assessing animal pain. Anim. Behav. 97, 201–212. doi: 10.1016/j.anbehav.2014.09.007 – про біль у тварин різних класів та проблеми його вивчення
• Атанайя Та. Досліди на тваринах: зоозахисники проти науковців. GreenPost, 7 Травня 2020 – ще декілька думок науковців

Усі зображення створені спеціально для цієї статті дизайнером Павлом Футруком на волонтерських засадах, за що автор і редакція йому дуже вдячні