Про автора

Блог «Шляхами непокірних клітин | Молекулярно про Рак» висвітлює новітні дослідження в біології раку. Публікації являють собою невеликі оглядові статті (short reviews) українською мовою. Їхній формат не є суворо науковим, але суть і методи дослідження розглядаються достатньо детально. Тому цей ресурс орієнтований головним чином на людей, які біологами за фахом або цей фах активно опановують. Ну і також — це певна спроба висвітлити цю тему в україномовному блоговому та науковому простірі

Публікації автора

Геномне редагування людських ембріонів: крок уперед
Молекулярно про Рак
Гігантські віруси: втрачена гілка на дереві життя або молекулярні клептомани?
Молекулярно про Рак
Таємниця походження пожирачів вірусів
Молекулярно про Рак
Вірусні війни або На які віруси хворіють … власне, віруси?
Молекулярно про Рак
Евкаріоти в пошуках свого коріння
Молекулярно про Рак
Де не справляється людська – справиться бактеріальна імунна система: Можливості застосування CRISPR/Cas9 для генної терапії вірусу імунодефіциту людини (кінець)
Молекулярно про Рак
Де не справляється людська – впорається бактеріальна імунна система (початок)
Молекулярно про Рак
Шановне панство, прошу робити ставки: Науковий Прорив 2014 року
Молекулярно про Рак

Останні коментарі

Питання із залу:
1. Наскільки подібні математично задачі прогнозування ринків і прогнозування погоди?
2. Чи покращить результати прогнозування квантовий комп’ютер (якщо його все-таки побудують)?

P.S.

“керувалися … певними евристичними міркуваннями на основі власного неформалізованого досвіду.” – просто шикарна фраза! Тим паче, що її можна було б заміни одним словом: “інтуїція” 😉

Формат просто неймовірний: науковець бере інтерв’ю у журналіста, який спеціалізується на взятті інтерв’ю у науковця 😉 і тут головне нічого не переплутати 😀

Цікава історія! Мабуть встромлю свої 5 копійок, а то останнім часом коментарів під науковими публікаціями небагато 😉

Я навіть і не знав про шаперон-залежну аутофагію, хоча чув про убіквітин-залежну (яка тут, до речі, не згадувалася, видно, пан Осумі нею не займався; на скільки я пам’ятаю, вона стосується передусім мультибілкових сигнальних комплексів, які виконали свою функцію і мають бути перероблені – щоб не розбирати цілий комплекс і не протягувати кожен окремий протеїн через протеасому, везикула поглинає усю ту поліубіквітинільвану громаду заразом; по суті – класична мікроаутофагія).

Ще цікаво, що багато типів агресивних пухлин залежать від аутофагії, оскільки ракові клітини існують в досить несприятливих умовах. А блокування автофагії часто веде до більшої чутливості злоякісних клітин до різноманітних терапевтичних агентів.

Так! Історія дійсно цікава, пригадую як читав її в оригіналі близько року тому на Sciencemag, проте саме про парадокс Пето в ній чомусь анічичирк. Так що із великим задоволенням прочитав цей текст!

І все-таки, маленьке уточнення! Білок з молекулярною масою 53 😉 – це не фермент репарації, це ж транскрипційний фактор, який запускає експресію в тому числі ферментів репарації.

Стосовно огрядніших людей, точніше патологічно огрядніших (тих що страждають на ожиріння). Вони насправді мають вищий ризик розвитку злоякісних новоутворень, але зовсім з інших причин. В них це пов’язано із хронічним запальними процесами у адипозі, що має системний несприятливий вплив на імунку, в тому числі на її здатність розпізнавати і вбивати пухлини.