Чи обмальовували трипільці яйця?


«Науковці, що займаються трипіллям, самі винні… Вони покотили цей камінь згори» — десь в нетрях Фейсбуку писав археолог Сергій Павленко. Таке твердження не безпідставне, але мені все рівно трохи шкода дослідників трипільської культури. Термін «трипільська культура» давно вийшов за межі лексикону археологів і активно експлуатується усіма охочими. Мотиви Трипілля надихають митців, розкопки трипільської культури цікавлять журналістів, актуальність досліджень не викликає запитань у широких верств населення. Кукутень-Трипілля в тренді.

Все це чудово, але є інша сторона медалі: трипільською культурою цікавляться приватні колекціонери, що не гребують чорною «археологією», з трипільської культури полюбляють розпочинати родовід української нації вітчизняні псевдоісторики.

Навіть міжнародну наукову назву культури «Кукутень-Трипілля» не прийнято використовувати на теренах України. Якось «непатріотичненько» приставляти до «нашого» Трипілля назву румунського села Кукутень.

Наскільки може занести псевдоісторика тематика трипілля свідчать витяги із публікації Валерія Бебика в газеті «Україна молода»: «Праукраїнська (трипільсько-арійська) цивілізація дала потужний культурно-інтелектуальний поштовх шумерській (3500—500 рр. до н. е.), єгипетській (3000 р. до н. е. — 400 р. н. е.), еллінсько-римській (3000 р. до н. е. — 400 р. н. е.), індській (2500—600 рр. до н. е.) та іншим «класичним цивілізаціям»», “єгипетська державність і колонізація Палестини були здійснені під впливом цивілізацій кушанів і шумерів, котрі споріднені з українською цивілізацією […] кушани були трипільцями”.

Зауважу, що Валерій Бебик не пересічний розумовий дисидент, а доктор політологічних наук, завідувач кафедри суспільно-політичних наук, глобалістики та соціальних комунікацій Університету «Україна», голова Громадської ради при Міністерстві інформаційної політики України. Хотів порадіти, що хоч не історик, але й служителів музи Кліо може «заносити» в роздумах про трипільців. Наприклад, покійний нині кандидат історичних наук Володимир Гайбонюк в часи своєї бутності професором, заслуженим працівником культури України та завідувачем кафедри історії Рівненського державного гуманітарного університету, писав: «Було приручено трипільською громадою не тільки собаку й кішку, але й курку, гуску, качку, індика, козу і овечку, корову, вола, одомашнено дикого голуба і навіть приборкано дикого коня-тарпана.» Не зовсім зрозуміло, що мав на увазі автор розрізняючи одомашнення корови і вола (себто кастрованого бика) і яким чином трипільці одомашнювали індичку (мешканця Північної Америки), але загальна суть ясна: Трипільці – молодці!

На загальному фоні приписування трипільцям всього: від створення єгипетської цивілізації до одомашнення індички, абсолютно органічним виглядає започаткування ними писанкарства. Так, наприклад, стверджує майстриня писанкарства, член клубу «Сварга» Світлана Красовська. Чому ці писанки названі трипільськими? Я не знаю…

А в навчальній програмі курсу «Українська та зарубіжна культура» Чорноморського державного університету імені Петра Могили зазначено, що студент повинен знати про «Образ світового яйця та розписи трипільських писанок» (до слова: так, ЧДУ ім. Могили – це саме той осередок науки, де волхвиня Зореслава (в миру Галина Лозко), є професором кафедри соціології, а колишня зірка Playboy Влада Литовченко нещодавно захистила мандидацьку дисертацію). Підтверджує тріпількість писанкарства і наукова періодика. Аліна Сушко в статті «Давньоруські писанки» зазначає: «Вже у пам’ятках трипільської культури знайдене яйце, виготовлене з випаленої глини, зокрема в житлі на ранньотрипільському поселені Лука-Врублівецька на Дністрі». При цьому посилається на роботу відомої дослідниці трипільської культури Тетяни Пассек «Итоги работ в Молдавии в области первобытной археологии» (1954). Щоправда, в цитованій праці описано не яйце з випаленої глини, а «невеликі глиняні брязкальця, овально-яйцевидні по формі», та то таке.

На руку і вдавана подібність орнаментів трипільської кераміки та українських писанок. Хоча, ідея намалювати коло, хрест або спіраль настільки космополітична, як і ідея завернути начинку в тісто. І як не варто виводити з мантів появу равіолі чи вареника, так і не варто пов’язувати орнаменти розділені між собою п’ятьма тисячами років. До того ж фантазія українських майстрів писанкарства не обмежувалась спіралями або хрестами. Зображали на яйцях будь-що: і казанки, і скрипки, і, навіть, раків.

Фантазія українських писанкарів не обмежувалась колами і спіралямиОдна деталь псує трипільське писанкарство. Нещодавно International Journal of Osteoarchaeology анонсував публікацію статті присвяченій рибам та птахам в економіці жителів трипільської культури. І ось халепа: люди трипільської культури не тримали домашніх птахів! Лише в одному поселенні (а саме – Городське) було знайдено рештки курки, і то в незначній кількості – одна курка та щонайменше сім особин диких птахів. Все — ніяких слідів домашніх качок, гусей тощо. Навіть знахідка однієї курки нічого не змінює. По-перше, і досі відкрите питання чи Городське було поселенням пізньотрипільської культури, чи більш молодої, так званої, городсько-усатівської культури. По-друге, навіть якщо прийняти енеолітичні культурні шари Городського за трипільські, то слід пам’ятати, що поселення цієї культури можуть суттєво різнитись одне від одного за значенням тварин в житті людей: одні тримали у великій кількості свиней, інші віддавали перевагу великій або малій рогатій худобі; в одних поселеннях звичайними є рештки чапель, в інших, також близьких до водойм, чаплі відсутні. Тому знахідка курей лише в Городському не дає підстав стверджувати, що для культури Кукутень-Трипілля було властиве утримання курей.

Технологія писанкарства не проста. Щоб її виробити, необхідно чимало яєць перевести. Дозволити собі таку розкіш можливо лише за умови надлишку цього продукту, яке виникає при утриманні домашньої птиці. Коли ж яйцями доводиться поласувати лише місяць-півтора в році, і то якщо щаститиме із пошуком гнізд диких птахів, то тут вже не до вправляння у винайденні писанкарства. Приймаючи до уваги ці два факти: 1) відсутність домашньої птиці в господарстві трипільців; 2) відсутність будь-яких археологічних знахідок яєць в поселенні трипільської культури, доводиться відібрати в трипільців лаври фундаторів писанкарства. Можливо це здасться декому не дуже «патріотичним»: «пра-українці» тай не малювали писанок, але розрадьтесь фактом, що… народ культури Кукутень-Трипілля не мав ніякого відношення ні до українців, ні до слов’ян і навіть до єгиптян.

А коли ж тоді почали розмальовувати писанки? Хто зна?

Найдревніші рештки шкарлупи розмальованого яйця було знайдено в м.Ополє (сучасна територія Польші) в шарах датованих Х ст. н.е. В древньоруських шарах ХІ-ХІІІ ст. знайдено керамічні «яйця» з візерунком. Проте не виключено, що традиції виготовлення керамічних «яєць» були втрачені і сучасне писанкарство є відносно молодим (див. Смолій Ю. Писанкарство // В кн.: Історія декоративного мистецтва України – Т.З.Київ, 2009 — С.:193-204).


Наостанок пару слів про курку знайдену в поселенні Городське. Вона хоч і самотня, але цікава. Кістковий матеріал з Городського датовано 3500-3300 років до н.е. На сьогодні це найбільш древня курка, знайдена на території Європи, датування якої викликає найменше нарікань. Проте чи поширилась вона далі на захід, чи подальше проникнення вглиб Європи відбулось значно пізніше – щоб дати відповідь на це запитання необхідні нові знахідки.

Обговорення

Автору статті “чи обмальовували трипільці яйця?”
Випадково натрапила на посилання на моє прізвище, і не погоджуюсь з автором.
По перше трипільці не обмальовували яйця а писали сакральні символи на яйцях, тому що саме яйце є символом початку початків життя:
Се Бог – Дажбог
Сотворив нам яйце,
Яке є Світ – Зоря,
Що нам сяє….
І в тій Безодні
Повісив Дажбог Землю нашу, аби тая удержана була
(Велесова Книга, 1)
По друге, звичайно, серед археологічних знахідок, не може бути яєць, або бодай лушпиння, оскільки це дуже нетривкий біологічний матеріал який швидко розкладається.
Та моє припущення про те, що писанкарство сягає своїм корінням трипільських часів має право на існування.
Такі висновки я зробила опираючись на праці В. ХВОЙКИ, Б.О.РИБАКОВА, Г. Василенка, В. ДАНИЛЕНКА, Ю. Шилова, А. Кифішена, С. Наливайка, В. Паїка, І. Каганця, на наукові статті зарубіжних архиологів та лінгвістів – мовознавців які досліджують історію походження писемності та виникнення людської цивілізації.Також дуже корисним джерелом, у вивчені цього питання є міфи. Міфологія як наукова дисципліна, для реконструкції міфів використовує дані психології, етнографії, археології, лінгвістики, інших наук і тому є абсолютно достовірним джерелом.
Першим аргументом на користь мого припущення є символи зображені на писанка. З поміж них є символи які зустрічаються серед петрогліфів Кам’яної Могили, розшифрованих Кифішеним і названих дошумерським письмом,а Шилова закріпив це лінгвістичними, археологічними, етнологічними даними. Також аналогічні символи зображені на трипільській кераміці. Саме ця лінія спорідненості підтверджує, що українці, які пишуть писанки і для яких писанка – духовна святиня, є нащадками тих хто писав на Кам’яній Могилі і трипільських горщиках.
Аргумент другий :
-це сама традиція написання писанок.
Вона оповита особливою святістю і таємничістю. Писанки раніше писали виключно жінки, в чисто прибраній хаті, вбравши чисту сорочку.
Воду для фарби набирали до схід сонця, щоб ніхто не бачив. Коли писанкарка писала, ніхто не смів заходити до хати, великим гріхом вважалося змінювати бодай одну рисочку, передавали це сакральне мистецтво виключно в роду, від матері до доньки, або ж від бабусі до онуки.
Саме тому писали писанки тільки вибрані жінки.
Я пам’ятаю з свого дитинства, як мама несла писанкарці два лотки яєць, потім приносила додому один лоток розписаних воском яєць, які фарбувала в один колір, другий лоток залишався писанкарці.
Отже символи писанки, які перегукуються з трипільськими символами, сакральна суть самого ритуалу, свідчать про важливість написаного на яйці.
В. Хвойка припускав наявність писемності в трипільська добу, володіти письмом могли жерці – духовні провідники. Оскільки раннє трипілля пов’язують з матріархатом, тобто жінки і були духовними наставниками свого роду і саме на них покладався обов’ язок збереження і передачі нащадкам духовних істин.
Вражає мудрість способу збереження і передачі інформації через традицію писанкарства-неможливо знищити те, що є духовною святинею, яка передається хранителькою роду, з вуст в уста, з рук у руки своїй кровиночці.
Аргумент третій:
-не все що зображено на яйці є писанкою. Писанка має свої правила написання це-симетричність, наявність символу, його дзеркальне відображення, яке передає рух через поворот на 90,або ж, 180 і навіть на360 градусів. Саме цей принцип вказує на те, що рух це ознака життя.
Стосовно яйця із зображенням рака, це швидше не писанка, а мальованка, хоч серед писанкових символів є і зооморфні символи.
Аргумент четвертий:
– С. Плачинта в “Лебедії” переповів міф про походження світу, який на думку фахівців – істориків, лінгвістів та археологів відноситься до давньоукраїнської міфотворчості і формувався сім тисяч років тому за ранньоїтрипільської доби. Це міф про Першобога Сокола-Рода, який народився зі сльози Ока яке летіло нізвідки і в нікуди в безконечній пітьмі. Сокіл зніс жолудь з якого виросло Першодерево, і породив Сокіл Білобога і Чорнобога і сказав :”Ви є Добро і Зло, Краса і Погань, Правда і Кривда. Іви будете вічно. Бо ви є життя. І ті що прийдуть, не знатимуть Добра без Зла,Краси без Погані, тож не знатимуть, що таке життя і навіщо жити в ньому”
І коли я познайомилася із зібранням писанок Ю. Ференчука, замальованими ним від автентичних писанкарка Буковини, то серед 1770 писанок була писанка на якій у символів виписаний міф про походження світу.
І до речі стосовно наявності домашніх птахів у трипільців, я зустрічала згадку про це у декількох авторів, зокрема точно пам’ятаю , що є така згадка у Г. Василенко у праці “Ранні слов’ яни”.
У цій же праці згадується,
що ранньоїтрипільської доби жінка мала владу в управлінні життєдіяльністю родової общини.
Вивчаючи символіку писанки, я навчилася читати їх, і найпершими мені відкрились для прочитання – писанки з моєї батьківщини, з мого рідного села Подвір’ївка.
На одній із них світоустрій у символіці світового дерева, на другій легенда про Перуна, на третій сутність духовної місії вчителя. І до слова – біля мого села були знайдені артифакти трипільської доби, також черняхівської культури і зараз є села в яких живуть українці. І ще в середині двадцятого століття тут жили писанкарки, які отримали у спадок від своїх прародичок ці сакральні знання, які виписували на яйці.
Писанка таїть в собі ще багато таємниць.та я переконана, що прийшла вона до нас з глибокої давнини.

Олексій

Казковий коментар! І фальшива “Велесова книга”, і фантасти Плачинда, Каганець, Шилов, і бідолаха Кифішин. Усе в одному флаконі.
Ви можете не погоджуватися з палеоорнітологом, але на нашому порталі ми довіряємо вченим, а не фантастам.

Об’єктивність історичної думки завжди суперечлива, особливо коли офіційна “наукова” думка формувалася в совітський період.
Нав’язування українській нації відчуття меншовартості намагались підтвердити своєрідним трактуванням історії. Мене дивує коли українці заперечують свою приналежність до тих народів, які проживали в різні історичні періоди на тій території де зараз живемо ми. Нас так довго називали недолугими селюками, що це “в’їлося” в підсвідомість і певна частина науковців-істориків ладна визнати науковою версією те, що трипільців забрали інопланетяни, ніж те, що теперішні українці – нащадки трипільців .
На щастя, молоде покоління має можливість пізнавати різні погляди різних істориків і їм робити висновки.

Олексій

Ця стаття не про історію, а про археозоологію. Про конкретні фрагменти тварин, знайдені в археологічних шарах. Якщо там нема курячої шкаралупи (а це така досить поширена штука в наш час на будь-якому майданчику для пікніка в лісі), значить нема, і жодне “покоління” тут не допоможе. Це науковий факт без будь-яких лапок.

Пані Світлано,
Ви стверджуєте “серед археологічних знахідок, не може бути яєць, або бодай лушпиння, оскільки це дуже нетривкий біологічний матеріал який швидко розкладається.”
І це вказує, що Ви абсолютно не компетентні в археології. Рештки яєць досить непогано зберігаються. В Національному науково-природничому музеї (м.Київ, вул. Хмельницького,15) в кімнаті 204 зберігаються рештки сотень яєць, які знайдені археологами. Для прикладу: Тарханкут, 1-3 ст. н.е.: два цілих яйця номери зберігання №AZ-3582 та №AZ-3583; Війтенки, черняхівська культура: з номеру AZ-6262 по AZ-6267; Київ, 11 століття: з номеру AZ-6431 по AZ-6437 і так далі.
Тобто Ви помиляєтеся, знахідок багато, але писанок немає. Розумію, що писанкарство — Ваш бізнес і хобі, але як є, так є.

Ви нарікаєте на “офіційну науку”, але спробуйте дати відповідь на запитання, не використовуючи роботи вчених “офіційної науки”: Коли жили трипільці? Яким було господарство? Звідки сучасним людям стало відомо про черняхівську культуру? і тому подібне. Більшість даних, якими Ви намагаєтеся маніпулювати, були здобуті представниками офіційної науки. Ба, більше, переважно тими, які працювали в радянські часи. Але Ви вибираєте собі одне, відкидаючи інше. Зокрема, стверджуєте, що використовуєте праці Рибакова. Рибаков зазвичай був цілком коректний в тих роботах де була проста наукова діяльність (форма горщиків, фібул тощо). І його відверто “заносило” на тему ідеологій в сторону російського націоналізму (а то й нацизму). Якщо Ви така ідеологічно правильна українка, як намагаєтеся себе явити, то навіщо послуговуєтеся роботами російського націоналіста? Відповідь: тому що Ви просто перебираєте, що Вам підходить, а що ні.

Так, радянська історія була ідеологізована. Але це стосувалося переважно новітніх часів і якихсь глобальних ідей типу вигадки про “три братські народи”. Давнину неоліту чи мезоліту ідеологізувати було важко, окрім загальних марксистських шаблонів, які абсолютно не впливали на результат. Коли археолог рахував відсоток свиней і корів у раціоні трипільців, то ні Маркс, ні ЦК КПРС не могли вплинути на результат. І коли встановлювали наявність жита чи пшениці в черняхівців — тут ідеології не було. І на дослідження решток яєчної шкаралупи комуністична партія не впливала.

Мені був би абсолютно байдуже Ваш світогляд, якби не одна деталь. Ви намагаєтесь протянути ідею, що молодь повинна знати і пишатися трипільцями і черняхівцями — якимись древніми народами, між якими до того ж прірва в часі більша, ніж між Вами і Тутанхамоном. Тобто пишатися здобутками людей, що жили задовго до нас. В цьому Ви дієте як типова росіянка: тягнете на себе здобутки давніх перемог (від Другої світової до половців з печенігами) і намагаєтеся ними пишатися. Що сенсу пишатися трипільцями, коли сьогодні українці обирають 95 квартал? Пишатися варто здобутками сьогодення, а не перейматися коли ж Ваші предки здогадалися яйця розписувати: тисячу років тому чи п’ять тисяч років тому? Якщо ми підемо таким шляхом, то будемо таким же болотом, як Російська Федерація. Тільки маленьким.
Сподіваюся, що українці оберуть інший шлях.

Шановний Олексію! В географічній енциклопедії за 1966р, том Чернівецька область, наведені дані найстаріших поселень, що відкрили археологи на той час на берегах Дністра – це стоянки біля Молодове і Непоротове, датовані 15тис. р. та 40 тис. р. З яйцеподібними фундаментами будівель. Але і це ще не все. У 2012-2015р. була проведена масштабна археологічна експедиція стоянки Непоротове 7 відділом “Археологічний музей” ІА НАНУ спільно з Департаментом археології та антропології Кембріджського Університету і зафіксовано вперше в Східній Європі найдавнішу на сьогодні левалуазьку індустрію, віком більше 200 тис. років. Знайдені кістки тварин, що залягають нижче викопного грунту останнього міжзледеніння, що повинно вас зацікавити…
Взагалі, ми маємо багато таємниць, що знаходяться на берегах річок Дніпра та Дністра, багато з яких вкривають зараз водосховища… Можна ставити під сумнів приналежність цих археологічних знахідок до нас з вами, проте в Кембріджі пішли ще далі і почали проводити генотипування сучасних українців різних областей України, кісток скіфів з курганів, сучасних жителів Іраку, Ірану, Близького Сходу, жителів Європи, півночі Африки. Відкриття саме в цій галузі є для нас сенсаційними!…
Ще одні відкриття зробили лінгвісти Європи 150 років тому, шукаючи яка ж мова є праматір’ю всіх європейських мов.?Правильно, давня українська. Ми про це дізналися якихось 20 років назад…
Ви мабуть цікавились Курганами України, яким більше 5000 років. Чи цікавились ви, якій з відомих релігій відповідає те, що і як там поховано. Ні, не цікавились? Шкода, бо наші Кургани є прямою ілюстрацією Гімнів Рігведи, написаною санскритом і принесеною нашими предками в Індію. Не знали? А от Леся Українка це добре знала, Іван Франко теж. Ці двоє наших світочів недарма взялися вивчати санскрит, щоб вільно читати ці славні гімни. Один з них ліг в основу всім відомої “Лісової пісні”.
Ви запитаєте, до чого тут писанка? Щоб довести прадавність традиції писанки, слід дослідити прадавність українського Роду, якому нема переводу. Хоча і в цьому питанні писанка допомагає. Бо ж на ній написане письмо, ті ж знаки, що й на Кам’яній Могилі, яким 20-22 тис. років та ті ж руни, що калейдоскопічно в писанці створюють узір. Руни збереглися в Скандинавії, бо на камені, а в нас їх витісували на буках – молодих вербових гілках, розрізаючи бук на шматочки та вирізаючи по одній руні на кожному шматку, і ворожили, про що писали європейські та арабські подорожуючі. Саме від бука, на якому була руна і пішла назва буква та англ book.
Ой, як же багато ще всього цікавого і неймовірногл є в світі про нас, українців!!! Наприклад, легенди народу майя про нас…Хіба не фантастика? Варто поцікавитись, бо просто все заперечувати – це відсікати від себе неймовірний світ минулого, а, значить, і майбутнього.
Бажаю успіху в подорожі до себе божественного.

Олексій

Я не археолог, але дещо розумію в генетиці. Я слідкую за працями з Кембриджу та інших цікавих міст. Послідовності ДНК не мають нічого спільного з етнічністю, культурою та ДНК. Є в нас спільні фрагменти ДНК і з монголами (“моголи, моголи”, писав Шевченко), і з африканцями, і з неандертальцями. Звичайно, й скіфи нам близькі, й греки.

Пані Наталія, вигадувати собі родословну від мисливців на мамонтів цікаво, але це дійсно, як пише доктор Леонід вище, вже було вигадано росіянами-великоросами ще в XIX столітті й нічого доброго їм не принесло. Адже наука цікавіша за будь-яку вигадку!

Ось, наприклад, почитайте про яйце, що живе у Вас усередині: https://my.science.ua/tsentralna-vidsutnya-zirka-dozrivannya-yajtseklityny-tsentriol

Суспільство мутує – допускає до керування невігласів, судами визначають “науковість”, отримують науковий ступінь за “лептонного бога”. Усі до одного горе теслі-бебіки спіймані на плагіаті – і це є симптоматично. Чому? Тільки людина, яка мавпує наукову діяльність не має власних думок – вони не потрібні при мавпуванні. Непотрібні і знання, а це тягне за собою залучення “привабливих” термінів з інших галузок науки, без розуміння суті термінів і сенсу власної писанини.
Я “вболівальник” Трипільської культури, але розумію, що зараз не доведений зв’язок “Трипілля – Україна”. Дотичним доказом є лише спільна територія, а зв’язок у часі розірваний.
За совка, всіх учнів примушували до вивчення “Слово о полку Игоревом”. Тільки тепер з’ясувалось, що та підробка родом з Московії. Так само, маємо проблемне питання щодо “Велесової книги” – жодного оригіналу.
Отже, спекуляції не припиняться, бо вони притаманні шахраям. Доброчесні науковці не дають миттєвих відповідей на питання, бо все треба перевіряти, а це – час.

Шановні обидва опоненти, я поважаю офіційних науковців, та не з усіма погоджуюсь. І це нормально, і ви так робите, і той палеорнітолог, зокрема у своїх дописах тут. Але не погоджуючись з чиєюсь думкою, я не дозволяю собі зневажливих висловлювань на їхню адресу. Шовіністичні настрої Рибакова для мене неприймлені, але це не перекреслює його здобутки як архиолога. Науковці, на яких я посилаюсь, також офіційно займаються наукою і мають право на свої наукові висновки. Я вважаю цинізм і сарказм не вельми наукові аргументи на користь ваших теорій.
Однією архиологією, без вивчення етнографії, лінгвістики, міфології, фольклору, усної спадщин-
історичного минулого не пізнати.
Пане Леоніде, дякую за наведені факти архиологічних знахідок яєць.
Не знала про них, тепер знатиму.Я не архиолог і багато чого не знаю, і не боюся цього визнавати,і це ніц не означає, що мої припущення не можуть бути вірними, базуючись на тих знаннях які у мене є.
Для мене писанкарство не є бізнесом, Писанка для мене – Духовна скарбниця і це не пафос, це моя філософія. Я не продаю писанок, я вивчаю символіку, пишу їх до Великодня, дарую як обереги, вчу писати їх, пишу про них і найбільший мій здобуток-я їх читаю. Саме для цього я цікавлюся і архиологією, і міфологією, і лінгвістикою, і етнографією, і психологією та іншими галузями наук.
Коли щось шукаєш, тобі те дається.
Ще раз стверджую-писанка своїм письмом вказує на своє походження з трипільської, чи то трипільсько-кукутенської культури, сутність від цього не змінеться.
“науковість” тверджень, іменитого палеорнітолога, про космополітизм писанкових символів, викликає подив і розуміння того, що людина взагалі далека від цієї теми.
І до речі, на його “науковий факт”, що велика розкіш розмальовувати яйце, коли їх було так мало, краще його з’їсти, хочу розповісти справжній факт (мені розповідала знайома писанкарка)
Після війни, під час голоду, у її родині до Великодня бабуся заховала від усіх два яйця і перед святом їх розписала, казала, що без писанки не наступить Великдень. Їх запекли і за святковим столом розділили на всіх членів родини, а шкаралупу бабуся закопала на городі. Моя знайома була малою дівчинкою, та запам’ятала, як бабуся просила пробачення у Бога, що вони з’їли писанки на яких були написані божі букви. Це недавня історія, та вона свідчить що писанка-це не розмальоване яйце, це дуже важлива святиня, звичайно є у нас просто мальованки-на них кожен може зобразити все, що забажає, також є крашанки які їдять. Писанки не їдять їх зберігають як обереги. А значення символів взагалі дуже довга історія, не буду навантажувати інформацією.
І не розумію, чому те, що українці є нащадки трипільців, аріїв, скитів, черняхівців ви вважаєте українським шовінізмом,? я не заперечую право інших народів (тих же румунів), також на спадкоємство.
І дивно мені, звідки цей страх – бути величними, чому інші народи величні, а українці не сміють такими бути? Ми колись вчили древні міфи Греції, Риму, іудейські, а про українські навіть згадувати було зась, у інших Величний Олімп, а у нас погане язичество і сьогодні той хто згадує про прадавні вірування, той чомусь лже науковець якого треба розвінчувати.
Фактів які вказують на нашу спорідненість з трипільцями, чимало:сторічні хати, які у нас ще збереглися, побудовані за подібною технологією як трипільські, Старовинні пісні, вчені-лінгвісти датують створення окремих пісень у3-4 тис. р, і навіть 7 тис, років тому. Символіка вишиванок, міфи і легенди, ну і архиологічні знахідки, традиції і звичаї. Якщо дивитися комплексно то спорідненість дуже чітка, але ви цього не хочете бачити, що ж – ваше право, та іншим заборонити не зможете.
І, до сьогодення- тому і обрали 95, що не має розуміння хто ми є, якого роду не шануємо свого і себе самих, тому краще комік “богообраний” іудей хай править нами, ніж якийсь безродько українець. Отакий наслідок відірваності від свого коріння.
Саме тому молодь має виховуватись на історичній минувщині, на звитягах предків, вивчати помилки предків щоб не робити їх знову, не брататися з одвічними “вовками” в овечій шкірі, які споконвіку відбирають у нас все: історію, пам’ять, землю. Найкращих з поміж нас – знищують, перевертають все з ніг на голову і нас же звинувачують у своїх гріхах.Біда наша у нашій толерантності.
Ми велична нація, духовна, моральна ми довели це сьогоденням-Майданом, добробатами, волонтерами.
Коріння наше- тут у цій землі, сягає тисяч років, так, ми проходили щаблі цивілізаційного розвитку змінюючись, про це і свідчать архиологічні нашарування нібито різних культур. Та Духовна основа вічна і писанка тому підтвердження.

Бачить і вірить кожна людина по своєму. На відміну, науковці повинні доводити існування фактів і зв’язків між ними. Ще раз наголошую – гіпотеза може бути об’єктом вашої віри, але, в жодному разі, – основою для стверджувань.
До речі, слово “археологія” Ви пишете з граматичною помилкою і може тому здатні приймати бажане за дійсне.

Олексій

“Саме тому молодь має виховуватись на історичній минувщині”
Як на мене, то це найгрубіша помилка. Молодь має виховуватися на МАЙБУТНЬОМУ. Тому майбутньому, що настає вже зараз. На генетичних технологіях, археологічних дослідженнях, розумінню світу навколо завдяки справжньому науковому методу. А не магічному мисленню, де все, що хочеться, можливо.

Ви щиро не розумієте, що в етнології та археології прагнете того самого, що ЦК КПРС прагнуло в біології в 1950-х, коли треба було виховати “радянську людину”, а тому консервативні гени намагалися просто заборонити, як і деякі інші закони природи?
Нема жодної “офіційної” науки, як Ви пишете. Є лише єдиний науковий метод: критичний огляд наявних емпіричних фактів, текстів, малюнків. У Росії є люди, які бачать у плямах на Сонці “давньослов’янські руни”, це схильність людини видавати бажане за дійсне. Лише науковий метод дозволяє очищувати знання від помилок мозку.

Не треба заздрити грекам, римлянам і скіфам. Адже ті народи давно вимерли, насправді. Біля Колізею та Акрополю тепер ходять носії інших культур, і нічого страшного в тому нема. Головне, щоб у українців було спільне майбутнє. А це можливо тільки якщо ми навчимося критично мислити, не приймати фейки ані від ворога, ані від уявних друзів-фантазерів. Треба бути чесними перед собою, і тоді нас неодмінно чекає успіх!

Пані Світлана,
А як можна без цинізму і сарказму коментувати “архиологію”? Ви перші дали підгрунтя для кпинів, тож не забороняйте сарказму. Якщо коментувати без сарказму, а просто назвати речі своїми іменами, то такий коментар Вам ще менше сподобається.

Пане Леоніде, вас не цікавлять аргументи, ви дошукуєтесь огріхів, щоб по іронізувати, оце і є ваш” науковий” підхід. Мене ж цікавить сутність.
Можливо ви добре розумієтесь на палеорнітології, та все інше про що Ви згадуєте у своєму дописі, починаючи з назви “чи обмальовували трипільці яйця? є не коректним і не науковим.
Визнати свої помилки важо? ліпше закцентувати увагу на чужих і вельми цьому радієте.
А взагалі, я вам вдячна, своєю статею Ви відволікли мене від рутинної праці під час карантину, і внесли пожвавлення в моє життя.
Я вважаю, що ви маєте право на свої припущення, а я на свої, і шановний, не вішайте ярликів на людей, тільки тому, що їхні світоглядні погляди не співпадають з Вашими.
На цьому ставлю крапку, бо дискусія перетворилась у безглузду суперечку.
Будьте здорові і щасливі, нових пізнань і розширення світогляду.

Сутність не базується на припущеннях – це Вам треба усвідомити. Науковці сперечаються завжди, а випадкові люди тікають від обговорення і теж – завжди. 🙂

І Вам, пане Олексію, всього найкращого.

Олексій

Дякую. Найкращим для мене буде популяризація якісних наукових досліджень, а не вигадок.

Пане Олексію,Ви навіть на просте лююдське поббажання відповіли плювком жовчу.Ваше з п.Леонідом “колонауковців”нагадує мені іквізиторів середньовіччя-Земля стоїть на трьох слонах,все інше єресь,а єретиків на вогнище.
Та всеж Вона крутиться.

Жоден відомий письменник, навіть фантаст, не висував претензії на науковість. Методи науки, в сенсі встановлення і доведення факту, мають сталий протокол. На початку 90-х, три авантюристи гучно заявили про “холодний термоядерний синтез” навіть з демонстрацією по всім каналам ТБ. Потім вони стали загальним посміховиськом і зникли.

Я не втікаю від дискусії, бо її не має, є Ваше самолюбування усвоїй переконаності, що істинність у вашій інстанції.
Але ж Ви самі вказували приклади , коли те, що вважалось науковою істиною ставало фейком. І тому категоричність у визначені науковими – історичних викопних артифактів – сумнівна, вони всі є припущеннями. Самі знаєте, з часом з’являються нові факти які заперечують попередні, саме тому я оперую словом – припущення.
Ви, бачу, дуже себелюбиві і дуже болісно сприймаєте критику і навіть побажання сприймаєте в штики, не вважаю за потрібне продовжувати таку “дискусію” адже вона не несе конструктиву.

Вважати наукою, чи ні – то царина “колонауковців”. Якщо факт доведений, він фейком не стане. Помилки завжди в царині припущень і там, де дослідник, непомітно для себе, починає спиратись на віру замість фактів. До побачення.

Напишіть відгук

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *