“Око Саурона”


  • Сьогодні ми подивимося в очі галактики!

  • Куди ми сьогодні подивимося?!

  • Ну як. В око. Точніше – в “око”. “Подивимося”.

  • ?!

  • Про чорні діри знаєш?

  • У бюджеті?

  • У Всесвіті.

  • Це що, як в тому фільмі на Інтері? “Столяр”?

  • ?!

  • Ну там якийсь чувак-столяр з колгоспу за кукурудзою в космос літав.

  • “Інтерстеллар” чи що?

  • А я що сказав?

  • ….

  • ?!

  • Так, це як в “столяр”.

  • Вони реально існують?

  • Столяри? Герой Мак-Конегі був пілотом взагалі-то.

  • Кого?

  • Я зрозумів.

  • Дірки ці реально існують?

  • Так, ці дірки реально існують.

  • Правду кажеш?

  • Так …

  • Фото пруф у студію. Намалювати ка-зна-що і я можу.

  • Фото ще немає, але завтра буде. Перше в історії.

  • Як це перше? А як ми до цього знали, що вони існують, якщо навіть фото немає?

  • Ну ще в 1905 році, спираючись на систему перетворень просторово-часових координат Лоренца та ідеї Пуанкаре …

  • Ще одна така фраза, і я забуду свій номер телефону.

  • Хм. Добре. Чорні діри величезні, набагато більші за Сонце. Однак вони знаходяться дуже далеко від нас. Більш того, довжина хвилі … Забудь ..

Якщо дивитись з Землі, то чорна діра виглядає дуже маленькою і дуже дивною. Потрібен дуже-дуже великий …. телескоп, щоб її розглянути. Розмірами з цілу Землю.

  • У нас є такий телескоп?

  • У нас є багато телескопів по всій Землі. Поєднавши “картинки” з них за допомогою суперкомп’ютера, ми отримаємо зображення горизонту подій.

  • Кого?

  • Уф. Ну сфера Шварцшильда … Чорт … Акреційний диск … Аааа …

  • Не відходь від теми, ти говорив про чорну діру.

  • Так. Коротше. Подивися мені в око.

  • Ну.

  • Ти бачиш мою зіницю?

  • Так, звісно.

  • Ні, не бачиш.

  • Ну ось вона (тицьнув пальцем у зіницю).

  • Дякую за наочність … Ти дивишся в зіницю, але ти її НЕ бачиш – вона чорна.

  • Припустимо.

  • Частина світла, яка потрапляє на моє око, відбивається від нього, і завдяки цьому ти бачиш мою райдужну оболонку, склеру .. Білок! Але частина світла крізь мою зіницю потрапляє всередину ока і вже не відбивається назад. Око так влаштоване, що світло в ньому, в якомусь сенсі, потрапляє в пастку. Воно потрапляє всередину, але не відбивається назад. Тому зіниця – чорна, а райдужка – кольорова.

  • І що?

  • Завтра ми отримаємо знімки “райдужної оболонки” чорної діри. Це називається горизонт подій. Все, що знаходиться далі цього горизонту, всередині радіусу зіниці, безповоротно йде в моє око. Якщо капіляр на моєму оці лусне, ти зможеш побачити цю подію. Але якщо щось трапиться “всередині” радіуса зіниці – ти цю подію спостерігати НЕ зможеш. Воно буде знаходитися за горизонтом подій мого ока.

  • У тебе капіляр луснув!

  • Звичайно, ти ж засунув свій палець в моє око!.. Але ось тепер ти розумієш?

  • Завтра ми отримаємо знімки райдужної оболонки галактики?

  • Еврика!

  • Клас!

 

Більше цікавого від автора на телеграмканалі:

https://t.me/tulsky

Ще почитати:

Обговорення

От гарно Мі пише) Цікаво і зрозуміло.
погано що не так часто)) я б таке читала кожен тиждень

Хороший сайт. Пишіть іще!

Дякуємо, будемо старатися

Напишіть відгук

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *