“Око Саурона”

• Сьогодні ми подивимося в очі галактики!

• Куди ми сьогодні подивимося?!

• Ну як. В око. Точніше – в “око”. “Подивимося”.

• ?!

• Про чорні діри знаєш?

• У бюджеті?

• У Всесвіті.

• Це що, як в тому фільмі на Інтері? “Столяр”?

• ?!

• Ну там якийсь чувак-столяр з колгоспу за кукурудзою в космос літав.

• “Інтерстеллар” чи що?

• А я що сказав?

• ….
  

• ?!

• Так, це як в “столяр”.

• Вони реально існують?

• Столяри? Герой Мак-Конегі був пілотом взагалі-то.

• Кого?

• Я зрозумів.

• Дірки ці реально існують?

• Так, ці дірки реально існують.

• Правду кажеш?

• Так …

• Фото пруф у студію. Намалювати ка-зна-що і я можу.

• Фото ще немає, але завтра буде. Перше в історії.

• Як це перше? А як ми до цього знали, що вони існують, якщо навіть фото немає?

• Ну ще в 1905 році, спираючись на систему перетворень просторово-часових координат Лоренца та ідеї Пуанкаре …

• Ще одна така фраза, і я забуду свій номер телефону.

• Хм. Добре. Чорні діри величезні, набагато більші за Сонце. Однак вони знаходяться дуже далеко від нас. Більш того, довжина хвилі … Забудь ..

Якщо дивитись з Землі, то чорна діра виглядає дуже маленькою і дуже дивною. Потрібен дуже-дуже великий …. телескоп, щоб її розглянути. Розмірами з цілу Землю.

• У нас є такий телескоп?

• У нас є багато телескопів по всій Землі. Поєднавши “картинки” з них за допомогою суперкомп’ютера, ми отримаємо зображення горизонту подій.

• Кого?

• Уф. Ну сфера Шварцшильда … Чорт … Акреційний диск … Аааа …

• Не відходь від теми, ти говорив про чорну діру.

• Так. Коротше. Подивися мені в око.

• Ну.

• Ти бачиш мою зіницю?

• Так, звісно.

• Ні, не бачиш.

• Ну ось вона (тицьнув пальцем у зіницю).

• Дякую за наочність … Ти дивишся в зіницю, але ти її НЕ бачиш – вона чорна.

• Припустимо.

• Частина світла, яка потрапляє на моє око, відбивається від нього, і завдяки цьому ти бачиш мою райдужну оболонку, склеру .. Білок! Але частина світла крізь мою зіницю потрапляє всередину ока і вже не відбивається назад. Око так влаштоване, що світло в ньому, в якомусь сенсі, потрапляє в пастку. Воно потрапляє всередину, але не відбивається назад. Тому зіниця – чорна, а райдужка – кольорова.

• І що?

• Завтра ми отримаємо знімки “райдужної оболонки” чорної діри. Це називається горизонт подій. Все, що знаходиться далі цього горизонту, всередині радіусу зіниці, безповоротно йде в моє око. Якщо капіляр на моєму оці лусне, ти зможеш побачити цю подію. Але якщо щось трапиться “всередині” радіуса зіниці – ти цю подію спостерігати НЕ зможеш. Воно буде знаходитися за горизонтом подій мого ока.

• У тебе капіляр луснув!

• Звичайно, ти ж засунув свій палець в моє око!.. Але ось тепер ти розумієш?

• Завтра ми отримаємо знімки райдужної оболонки галактики?

• Еврика!

• Клас!

Більше цікавого від автора на телеграмканалі:

https://t.me/tulsky