Українські вчені на хвилі канабіноїдів


«У нас було два пакети трави, сімдесят п’ять пігулок мескаліну, п’ять листків з марками сильнодіючої кислоти й безліч усякого штибу різнокольорових стимуляторів, транків, метамфетамінів та екстазі, а ще кварта текіли, кварта рому, ящик Budweiser’а, пінта чистого ефіру й два десятки амілонітритів»

Гантера С. Томпсон «Страх та відраза у Лас-Вегасі»

Марихуана — як багато граней має це слово: кайф, вечірки, упередження, заборони, міфи та купа всього іншого. Це чи не найвідоміша рослина, такий собі Елвіс у світі «альтернативної» ботаніки. Вона невіддільна частина культури молодіжних кінофільмів, один з символів Амстердама, та віднедавна штату Невада, гарячого від сонця і не тільки (if you know what I mean). То що ж в марихуані такого, що викликає неабиякий інтерес не тільки в прихильників, але й у її противників?

Первинним ареалом росту канабісу була центральна та південна частини Азії. В середині 19 сторіччя він потрапив до рук ірландця Вільяма Брука під час його перебування в Ост-Індійській Компанії в Бенгалі, де працював лікарем. Деякий час він вивчав властивості цієї рослини, а після закінчення контракту виїхав в Англію, взявши її з собою.

Але існує ще одне припущення, що ніби канабіс потрапив на територію тодішньої Європи значно раніше. Одним з найцікавіших та дійсно вагомих аргументів на користь цієї теорії є «Сонет 27» Вільяма Шекспіра. У ньому він розмістив свій тріп-репорт паління «бур’яну”.

В кінці 19 століття вже американський капітан Джордж Брук почав описувати тодішнє застосування канабісу: у якості препарату лікування астми, як любовне зілля, та найбільш цікавим призначенням було відлякування відьом. Після бурхливих часів відкриттів та експериментів з наркотиками з початку 20 сторіччя майже всі країни оголосили їх поза законом, так у списку засуджених опинився й канабіс.Сьогодні в усьому світі відбуваються марші за легалізацію канабісу, де Україна не є виключенням. Для того, щоб розібратись, чому ж варто скасувати заборону продажу марихуани та як, кому, скільки й для чого дозволити її вживати, ми зустрілись з двома відомим вченими, які пояснять, чому саме наша країна потребує легалізації.

Пане Вікторе, пане Дмитре, вітаю вас. Почнемо наше інтерв’ю з питань до пана Віктора. Як Ви ставитесь до вживання марихуани?

Так само, як і до вживання будь-яких лікарських препаратів. Вони лікують, якщо вони призначені фахівцем за показанням для хворого. Якщо йдеться про самолікування, то я, як лікар, ставлюся до цього негативно.

А ви, пане Дмитре?

Приєднуюсь до Віктора, дійсно, канабіноїди зараз дуже жваво вивчаються і ми все більше й більше дізнаємось про них. Вони мають потужний терапевтичний ефект на ряд захворювань. Щодо рекреаційного вживання, то це питання повинно вирішити суспільство саме для себе. Ми як науковці можемо сказати, які є позитивні, негативні та побічні ефекти, але те, що це не повинно бути табу.

Тоді наступне питання: чому так історично склалось, що на території пострадянського союзу марихуана вважається в рази більшим злом ніж, той самий алкоголь, і менш толерується у суспільстві?

(Досенко) Канабіс, у порівнянні з іншими наркотичними засобами. на терени України потрапив пізніше. Алкоголь — це наркотичний засіб і водночас лікувальний засіб. Наприклад, практика лікування вином з’явилась дуже давно, тодішні лікарі призначали вино для своїх пацієнтів. Так само й тютюн. Його ніколи тут не було, але потім європейські колонізатори привезли його з Південної Америки, і з самого початку нікотин використувався так само як лікувальний засіб. Ним лікували практично все й існували цілі клініки в, яких лікували лише ним.Кава теж тут не росте, її імпортують. Це, знову ж таки, лікарська речовина з наркотичним ефектом. А канабіс потрапив сюди останнім, тому ця лікарська речовина й викликає найбільше занепокоєння в суспільства і в мене, як в лікаря. Знову ж таки, занепокоєння виникає й тоді, коли люди самі собі “призначають” алкоголь, нікотин, кофеїн або препарати канабіноїдів.

 Пане Дмитре, як Ви думаєте, чому канабіс став своєрідною рослиною-табу?

Чому розвинулось таке ставлення до канабісу можна лише здогадуватись. Адже більш шкідливі речовини розповсюджуються в суспільстві досить вільно. У 1967 році навіть на рівні ООН прийнято, що канабіс не має медичного значення, і взагалі, це дуже важкий наркотик. Але не так давно була доповідь представників моніторингової групи ООН і вони не зафіксували жодного випадку летального передозування канабіноїдами у світі. Загалом важко пояснити, чому так склалось, та я пропоную не оглядатись на минуле і, якщо ця рослина дійсно безпечна, то її слід вивчати та потрібно, щоб суспільство знало, які є позитивні та негативні ефекти від її вживання. Цей процес зараз набирає обертів. Науковці, лікарі, а найголовніше, пацієнти, які вже перепробували багато ліків і вони їм не допомагають, потребують нових препаратів, які матимуть нові ефекти й менше побічних дій.

(Досенко) Ще одне припущення, яке є в мене, це те, що канабіс, маючи нелегальний статус, як правило продається разом з важкими наркотиками. Продається тими ж людьми, під «кришуванням» тих самих правоохоронних структур, які роблять на цьому свої статки. І ось тут криється велика небезпека. Адже, якщо ти не можеш виростити стільки канабісу, скільки тобі потрібно для власного вживання, то, купуючи в дилера, рано чи пізно отримаєш пропозицію спробувати щось більш «цікаве» та «нове» з його асортименту. І йому так навіть вигідніше. Він може просто сказати: «Ой. нема щось зараз канабісу, спробуй оце». І людина яка прийшла за психотропною речовиною спробує щось «нове», а це може бути героїн, чи якийсь інший напівсинтетичний опіат, і ось тут вже починається важка залежність. Ось ця відсутність можливості легально придбати канабіс в аптеці, чи спеціалізованому магазині, породжує реальні ризики збільшення кількості випадків смертельних передозувань і залежності від важких наркотиків.

(Ісаєв) Це така сама ситуація як в роки сухого закону в США. Люди все одно купували нелегальний алкоголь, пили його та дуже часто помирали від того, що він був неналежної якості. Жоден наркодилер не дасть вам довідку про те, як було вирощений цей канабіс. Він не покаже хімічний аналіз скільки і яких канабіноїдів міститься саме в цьому виді канабісу, адже вони мають різний ефект і для різних хвороб повинні бути різні співвідношення. Дилер просто продає легкий кайф. Йому не цікаві всі ці канабіноїди та якість того, що він продає.

Що на вашу думку найнебезпечніше для здоров’я пересічної людини: алкоголь, тютюн чи марихуана?

(Досенко) Знову ж таки, для того, щоб отримати чітку відповідь на це питання потрібно звернутись до статистики ООН: скільки людей щорічно гине від зловживання та передозування алкоголем? Це десятки тисяч. Скільки людей у світі страждає від алкогольної залежності? Мільйони. З нікотином ситуація не краща. Не факт, що саме нікотин, а не спалювання органічних речовин викликають стільки випадків розвитку раку, ХОЗЛ та інших захворювань дихальних шляхів, але на даний момент саме паління цигарок чи сигар є найпопулярнішим методом вживання тютюну, а такий спосіб вживання нікотину є найнебезпечнішим. І ці захворювання теж є причиною смерті сотень тисяч людей щороку по всьому світі. Скільки вмирає від передозування марихуани? Нуль. Немає таких випадків. Чи вносить свій внесок саме спалювання канабісу в самокрутках у патогенезі ХОЗЛ, на даний момент не вивчено. Можливо так, можливо ні. Це питання потрібно вивчати.

Але тому, що є обмеження на вивчення марихуани, неможливо отримати вірні дані з таких питань, так?

(Досенко) Саме так.

(Ісаєв) Ми майже нічого не знаємо про її негативний вплив на організм, адже через цю заборону ми просто не маємо можливості нормально вивчати усі ефекти, як позитивні так і негативні.

Які є можливі небезпеки тривалого вживання канабісу?

(Ісаєв) Нам взагалі невідомо, якими можуть бути довготривалі ефекти, та відомо, що є короткотривале порушення пам’яті, яке минає, а при передозуванні канабіноїдами може виникати паніка або втрата орієнтації в просторі, але це, мабуть, всі побічні дії, що є.

(Досенко) Є досить переконливі дані про вплив канабісу на дебют шизофренії. І це вказується психіатрами як окремий фактор в її розвитку. Але точно на даний момент не відомо, чому є саме такий ефект. Важко, звісно, сказати точно, та можна припустити, що якби людина не спробувала канабіс, то в неї й не було б розвитку шизофренії.

(Ісаєв) Знову ж таки, канабіноїди різні й ми не знаємо, які з них можуть впливати на дебют шизофренії, а які ні. Тут може бути ситуація аналогічна з тютюном. Відомо, що шизофреніки курці, у своїй більшості, і невідомо, чи це провокує шизофренію, чи є наслідком її розвитку. Так само й в епілептиків.І ми не знаємо, чи вони таким чином намагаються компенсувати внутрішні порушення в організмі, чи навпаки, вживання цих речовин провокує розвиток цих самих порушень. Ми не мали змоги це вивчати. Маємо лише факти того, що це відбулось і не в змозі дослідити, що було першопричиною, а що наслідком.

(Досенко) Звісно, логічно підозрювати, що психоактивні речовини мають негативні ефекти на психіку. Залежність формується за універсальними механізмами. Канабіноїди активують канабіноїдні рецептори, які за природних умов активуються ендогенними канабіноїдами. І можна передбачити, що коли ззовні постійно поступають агоністи цих рецепторів, то ендоканабіноїди не будуть вироблятись, чи вироблятимуться в значно меншій кількості. Є докази, що внаслідок постійної активації специфічних рецепторів до певної наркотичної речовини, будь то алкоголь, героїн, канабіс чи кава, активується процес альтернативного сплайсингу структури цих рецепторів, і, як правило, це зменшує їх чутливість до своїх лігандів. Таким чином людина й потрапляє в залежність. Виникають фізіологічні та психологічні проблеми, чогось не вистачає в житті цих людей, вже живеться якось не так і виникає потреба в компенсації, тобто вони вживатимуть речовини, що стимулюватимуть ці рецептори. І чим більше людина буде їх вживати, тим сильніша залежність та абстиненція будуть розвиватись.

(Ісаєв) Таких людей можна бачити зранку біля точок з кавою.

(Досенко)Саме так. Деякі кавомани відверто визнають, що вони не можуть нормально жити без кави, мозок не працює без неї, не йдуть переговори з клієнтами. І так вони живуть на цих психостимуляторах все своє життя.

(Ісаєв) Ми вже не кажемо про тютюн чи алкоголь. Навіть кава по факту є наркотиком.

Пане Дмитре, Ви б використовували канабіс для лікування епілепсії?

По-перше, в 70% епілептичних випадків ми не розуміємо причини чому вони виникають, ми не знаємо механізмів. Це так звана ідіопатична епілепсія. По-друге, від 30 до 40% людей, що страждають на епілепсію, не є чутливими до сучасних ліків, вони їм не допомагають. А проста калькуляція показує, що канабіноїди могли б знизити кількість цих пацієнтів вдвічі. Тобто, замість 30-40% ми б мали 15-20%. Простим дозволом на використання канабісу в медичних цілях ми б допомогли мільйонам людей, які страждають на таку патологію.

А Ви, пане Вікторе, використовували би канабіс для лікування захворювань серцево-судинної системи?

Так, звісно! Є дані про позитивний ефект в застосуванні при інфаркті міокарду, у лікуванні артеріальної гіпертензії, онкологічних захворювань. Медичне застосування цієї лікарської рослини прекрасно обґрунтоване, тобто це дійсно лікарський препарат, котрий має призначати лікар. З канабісу можна зробити пігулки, ін’єкції, медичні пластирі, як з психотропними та без психотропних. Наприклад, канабідіол не психотропна речовина, він активує зовсім інші рецептори. При цьому він має потужний вплив на вісцеральні функції нашого організму, наприклад, на імунну систему, й вплив цей може бути дуже корисним, якщо є дефіцит  ендоканабіоїдів. І, знову ж таки, це малодосліджене питання. Стани з недостатнім виділенням ендоканабіоїдів не описані взагалі. Зараз немає досліджень на тему їх нестачі в організмі. Хоча є добре описані стани дефіциту речовин, які виділяються щитоподібною залозою, наднирниками, або гіперпродукція лейкотрієнів та простагландинів. Хто на даний момент в медицині знає гіпофункцію ендоканабіоїдної системи? Чи хто знає концентрацію енанандаміду в тканинах чи крові? Ніхто не знає. Ці заборони, побоювання суспільства, цей зв’язок з важкими наркотиками внаслідок нелегального статусу канабісу, уповільнює, а то й зовсім блокує наукові дослідження в цьому напрямку. І в цьому плані, зокрема українські вчені, ведуть боротьбу за легалізацію канабісу саме заради наукових досліджень. Бо ця боротьба з наркотиками дійшла до маразму. Фактично, це потурання нелегальному обігу всіх наркотичних речовин, зокрема й канабісу. І це все привело до того, що нам заборонили вивчати ефекти канабіноїдів. В більшості цивілізованих країн вчений може замовити в каталозі тетрагідроканабінол, отримати його та вивчати. Український вчений не може цього зробити. Це поза законом, навіть якщо ви зможете його придбати, його вам не привезуть, а якщо знайдуть в лабораторії, то ви відправитесь за ґрати. Фантастична за рівнем ідіотизму ситуація, яка власне характеризує відношення нашого суспільства до вчених. Нам не довіряють. Натомість вони довіряють «баригам», які це все продають, чи бізнесу, а вченим не довіряють. Вони думають, що ми будемо продавати наркотики.

(Ісаєв) Ситуація стає ще абсурднішою, коли розумієш, що можна працювати з опіатами, кокаїном, амфетамінами, але нема права на роботу з канабіноїдами. Я думаю немає людини, яка не погодиться, що ці всі речовини набагато небезпечніші, ніж канабіс.

(Досенко) Ми дуже сподіваємось на підтримку студентської молоді та редакційної ради «Pulsar» у питанні наукової легалізації канабісу. Можуть бути різні точки зору: легалайз, чи не легалайз, але для науки повинні скасувати заборони на вивчення канабіноїдів.

(Ісаєв) Взагалі не повинно бути жодних речовин заборонених до вивчення.

Тобто ваша позиція щодо останнього маршу за легалізацію позитивна і ви підтримуєте цю ідею?

(Ісаєв) Я підтримую цих людей, адже вони борються за свої права. Вони можуть їх відстоювати різними способами, поки їхня діяльність знаходиться в рамках чинного законодавства. Громадяни мають право цікавитись щодо плану державної наркополітики та чому він не працює. Також вони хочуть звернути увагу наших чиновників на досвід інших країн. Право на використання канабісу в рекреаційних цілях повинно вирішити саме суспільство. Моя ж думка така, що людина може вживати такі речовини, якщо вона повнолітня, знає усі можливі наслідки, вживає їх свідомо та, що основне, якість цих речовин контролюється державою.

– (Досенко) Я повністю згоден і підтримую цих людей, адже це право кожної людини відстоювати свої переконання. Ті, з ким ми спілкувались, підтримують наукові дослідження канабісу, вони проти нелегального обігу наркотиків, вони не хочуть сідати у в’язницю за паління марихуани і ми разом з ними не розуміємо, чим вона гірша за алкоголь чи тютюн. Її небезпека саме в нелегальності, небезпека в тому, хто продає її. Це все потрібно передати під контроль держави. І якщо наша держава думала б про інновації та дослідження, про додаткові джерела наповнення бюджету, то вона б пішла на легалізацію, як у Нідерландах. І все б це було під контролем, видавались би ліцензії на вирощення та реалізацію, контролювалась якість. Це б відкрило нові бізнеси, додаткові робочі місця та дало б додаткові надходження в державний бюджет. Виходить так, що на легальному рівні це нікому не потрібно, а свої інтереси в Верховній Раді лобіюють ті, хто зацікавлений в нелегальній реалізації канабісу. І вони заплатять будь-які гроші, щоб ніяких законів щодо цього не було прийнято. А наші парламентарі орієнтуються на думку пересічного виборця і, на жаль, нестача достовірної інформації в мас медіа призводить до виникнення міфів та забобонів щодо канабісу. І якщо зараз парламент прийме закон про легалайз, то більшість людей в Україні скажуть, що влада погана, всі діти стануть наркоманами, всі помремо, вони хочуть знищити Україну, це завдання госдепу і всяку таку іншу маячню ви будете чути на кожному кроці. Але законодавча гілка влади не піде на такий радикальний закон, бо вони політично слабенькі, вони не дбають про державу, а дбають про наступний термін і власні прибутки.

(Ісаєв) Якщо зараз запитати в профільних лікарів: «Канабіс — це наркотик?», то вони скажуть, що скоріше ні. А ті, хто каже, що так, це наркотик, то це люди, які нічого не знають ні про рецептори, ні про канабіс. Це і поліція, і депутати, і чиновники. У них немає даних, вони не є експертами в цій галузі. Такі висновки мають надавати спеціалісти у складі профільних комітетів. Нам потрібно дати інформацію суспільству. Пояснити, що таке канабіс, кому, скільки, як і коли можна вживати, а кому не можна. Не повинно бути табуйованих тем для суспільства, це ж не держтаємниця. Канабісом люди користуються тисячі років і все одно це заборонена рослина, яка покрита купою міфів. Люди дивляться на неї крізь призму негативного сприйняття, бо в них немає перевіреної інформації. Я думаю, що вчені та лікарі повинні сказати своє слово, і на їхній думці люди повинні базувати своє ставлення до канабісу.

(Досенко) Ми закликаємо молодь долучатись до вивчення канабісу та проведення експериментів на щурах і клітинах, а не на собі й своїх друзях. Не варто боятись того, що тобі невідомо.

Обговорення

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *