Всесвіт на долоні аспіранта Хокінга

Останній Книжковий Арсенал порадував любителів науково-популярної літератури цілою низкою презентацій цікавих перекладів. І взагалі останні 2-3 роки спостерігається певне пожвавлення на цьому майже порожньому до того сегменті. От наприклад, видавництво “Yakaboo” опублікувало українську версію книжки «Всесвіт на долоні», яка вже перекладена 20-ма мовами й присвячена сучасній фізиці Всесвіту.

Автором є Кристоф Ґальфар – колишній аспірант самого Стівена Хокінга (чи, якщо вам подобається – Гокінга). Захистив дисертацію 2005 року, опублікував 2 статті про чорні діри, а потім повністю пішов у популяризацію науки. З висоти власних наукових знань автор спробував охопити в одній книжці буквально все. Походження Всесвіту, будову космосу, фізику елементарних частинок, теорію відносності, гравітацію, теорію струн – і багато-багато іншого. Ґальфар веде читача в уявну подорож від ближнього до далекого космосу, вказуючи, як влаштовані окремі його частини згідно з уявленнями сучасної науки.

Розповідь починається на пляжі уявного океанського острова під величним нічним небом. Читач подорожує разом з автором від Місяця до планет Сонячної системи, Сонця, зірок, Чумацького шляху. Звідси ми падаємо в світ квантової фізики, чотирьох фундаментальних взаємодій і гравітації, купи маленьких часточок. Фундамент отриманих знань дозволяє подорожувати в просторі-часі в будь-якому напрямі – так автор розповідає про історію Всесвіту та його межі. А далі просто калейдоскоп: темна матерія, темна енергія, чорні діри, мультиверс – і звичайно ж, пригоди Шредінгера та його ссавця. Все це здобрено купою анекдотів про фізиків, екскурсів до історії науки, забавних діалогів з читачем. Цікаво було дізнатися на сторінці 93, що поширений термін «теорія Великого вибуху» був уведений… критиком цієї теорії Фредом Гойлом, який таким чином намагався зневажати своїх наукових опонентів (ага, цей гострий на язик фізик вигадав ще й сумнозвісну метафору про «ураган, що пронісся над звалищем і створив Боїнг» – наївну спробу заперечити абіогенез і біологічну еволюцію).

Місцями в читача-науковця з’являється враження, що автор, окрім розповіді про науку, вибивається з сил, щоб при цьому максимально розважати свого читача. Численні алюзії та метафори явно створені, шоб пояснити складні поняття та концепції сучасної фізики, а також утримувати увагу подорожувальника Всесвітом. Ці метафори іноді дуже влучні, а іноді занадто затягнуті та нав’язливі. Так, метафора про двоюрідну бабусю з Австралії, яка написала листа й по тому померла, допоки він дійшов, класно описує ситуацію зі свіченням давно згаслих зірок, бо світло міє кінцеву швидкість, як і звичайна пошта. Проте витратити на це цілу сторінку (а це 0,3% всієї книги) виглядає явними затягуванням розповіді. Мене особисто злегка дратували численні просторікування на кшталт «Коперник наламав дрів. Мав би слухатися своєї матусі» (с. 67).  З іншого боку при читанні вкрай не вистачає посилань на наукові першоджерела. Автор каже, що йому було ліньки шукати їх, занадто великий пласт знань у голові. У кінці є короткий список літератури, але там здебільшого фундаментальні підручники та монографії, що навряд чи під силу більшості любителів науки. Можливо, тут відчувається власний стиль Ґальфара: до «Всесвіту на долоні» він написав 4 дитячі науково-популярні книжки, одну з яких – разом зі своїм відомим науковим керівником та його донькою Люсі.

Один знайомий математик писав, що популяризатори біології чомусь весь час при поясненні складних біологічних феноменів оперують молекулярними комплексами, як антропоморфними істотами з власною волею. Тут маємо справу з тим же явищем у сфері фізики. У Ґальфара електрони мають «волю», живуть за «законами джунглів», природі може бути «байдуже» тощо. Іноді автор виходить за межі власної компетенції, і лякає читача палеонтолога тим, що динозаври знищені метеоритом. Це не є необхідною частиною розповіді, метеорита можна було б уникнути, але автор не втримався.

Проте тут, напевне, треба припинити прискіпливе бухтіння. Книжка цінна своєю повнотою охоплення фізичних тем, легкістю мови, відсутністю математичних рівнянь (окрім E=mc², звісно). Вона впускає читача з мінімальною природничою підготовкою до світу складних фізичних явищ. І безумовно класно, що вона тепер є українською. Якщо ви ще не зацікавилися астрофізикою, квантами та космологією, це тільки тому, що досі не почали читати «Всесвіт на долоні».

(Фото книжки позичено з сайту видавництва)