Відкритий лист з приводу Премії НАН України імені Л. П. Симиренка

Нещодавно на порталі “Моя наука” було оприлюднено відкритого листа українських науковців з приводу премії Національної академії наук України “За популяризацію науки”. У той же період до редакції надійшов ще один відкритий лист щодо премії НАН України. Якщо серед авторок і авторів першого листа були відомі нам колеги, то з автором цього листа ми незнайомі. Редакція не може перевірити твердження, подані в цьому листі. Утім для підтримання дискусії та з принципів відкритості ми вирішили також опублікувати й другий лист без редакційних правок. Критика системи наукових нагород України лунає регулярно, тому важливо,  на нашу думку, щоб різні точки зору були почуті.

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

НАН України має іменні премії, зокрема премію імені Л.П. Симиренка, яка присуджується за видатні наукові роботи в галузі садівництва, дендробіології та квітникарства. На номінацію 2023 р. подавалися документи мною та колективом Національного ботанічного саду (НБС) ім. М.М. Гришка, якому її і було присуджено із суттєвими порушеннями чинного Положення про премії.

У відповіді НАН України на мою скаргу було сказано, що процедури апеляції на прийняті рішення щодо присудження іменних премій НАН України не передбачено. Сама ж розлога відповідь зосереджена на описі досягнень відділу нових культур НБС ім. М.М. Гришка НАН України за всі роки його існування, хоча премія присуджується за вагомі результати останніх п’яти років. Так, за остання п’ять років було передано на реєстрацію п’ять сортів овочевих і ароматичних культур, тоді як цикл робіт, за які присуджено премію називається «Теоретичні та прикладні засади мобілізації генетичних ресурсів для створення цінних високоадаптивних сортів плодових і ароматичних рослин». А сама премія імені Л.П. Симиренка присуджується за наукові роботи в галузі садівництва, дендробіології та квітникарства, які не збігаються з напрямком досліджень відділу нових культур. Дослідження у сфері окресленої для премії Л.П.Симиренка виконуються зовсім в інших відділах НБС ім. М.М.Гришка НАН України, а саме у відділі акліматизації плодових рослин (садівництво), відділу дендрології та паркознавства (дендробіологія) та відділу квітниково-декоративних рослин (квітникарство).

Більшу частину шостисторінкової відповіді НАН України присвячено жонглюванню з термінами. Демонструючи знання англійської мови на рівні ґуґл-перекладача, бо “fruit” у відповіді НАНУ перекладено як “фрукти” (?), відповідачі досліджували значення термінів “gardening” і “horticulture”, які вважають ідентичними, лише для того, щоб заявити, що вони позначають ширше поняття, ніж це прийнято в Україні. При цьому проігноровано як одинадцятитомний академічний тлумачний словник української мови, розроблений, до речі, в системі НАНУ, де наведено визначення садівництва саме в тому сенсі, як воно застосовується в Україні та відображено в назві премії ім. Л.П.Симиренка та і ДСТУ 7056:2009 «Садівництво та ягідництво. Терміни та визначення понять». Відповідь, підписана академіком НАНУ, не тільки ігнорує вітчизняні стандарти, а й ґрунтується на Вікіпедії, яка, як відомо не тільки вченим, а й студентам, не є авторитетним джерелом. Для обґрунтування відкидання вітчизняного розуміння терміну садівництва, комісанти заявили, що не збираються дотримуватися українських нормативних документів, бо мають на меті «рух до стандартів ЕС з перспективою приєднання до нього».

Варто нагадати, що згідно п.6 Положення про премії «висунення робіт повинно проходити за умов високої вимогливості до оцінки їх значення та об’єктивного і аргументованого обговорення висунутих кандидатур, складу авторських колективів, а також прозорості». У такій поважній науковій установі, як НБС ім. М.М. Гришка НАНУ на премію висунуто номінантів, якими жодного (!) сорту плодових культур не створено взагалі. І не могло бути створено, бо селекцією плодових і декоративних рослин у НБС ім. М.М. Гришка НАН України займаються зовсім інші відділи. Зокрема, у відділі акліматизації плодових рослин та відділі квітникарства за останні п’ять років створено близько 90 сортів плодових і квіткових рослин, які відповідають критеріям премії імені Л.П. Симиренка, що присуджується за видатні наукові роботи в галузі садівництва, дендробіології та квітникарства. Серед імен селекціонерів цих сортів немає жодного прізвищ номінантів, бо вони їх не створювали.

Якщо комісія керувалася «європейським духом», то чому він випарувався при згадуванні про збірники праць. Бо саме згадування про обмеження, наведені в п. 9 Положення, що не можна висувати на конкурс збірники наукових праць більш ніж трьох авторів, свідчить проте, що воно поширюється на подані монографії і каталог, які є збірними працями 30-100 і більше (!) авторів. Тобто, авторський внесок, менший за 1 % вважається комісією НАН України найвагомішим доробком, достойним отримання премії. Ніхто не заперечує щодо важливості колективних праць в науці, проте пп. 7 і 9 та й сам дух Положення про премії вказують на важливість висування номінантів саме за вагомі внески. Чи є внесок вагомий, якщо номінанти перебувають навіть не в першій трійці, а на шостій, сьомій, восьмій, дев’ятій позиції співавторства та який власне відсоток вкладу мають номінанти у цих працях? Якщо навіть мигцем приглядітися до наукових статей, то можна легко побачити не відповідність їх вимогам п. 8 Положення про премії. Навіть побіжний перегляд вказує, що низка них стосуються досліджень овочевих культур, тоді як номінантів було висунуто за цикл праць з вивчення плодових і ароматичних культур.

Беззаперечний факт висування та присудження премії за наукові праці, після їх публікації яких минуло більше п’яти років, що заборонено п. 8 Положення, комісія не може спростувати, тому умовчує. Не надано відповіді і на те, як таке сталося, що на вітчизняну премію номіновано праці російських (!) співавторів. Проігноровано Постанову Кабміну від 24.03.2022 № 355 «Про денонсацію Угод в галузі освіти і науки з Російською Федерацією». У розвиток цього МОН Україні прийняв рішення «Про необхідність припинення будь-яких форм наукової (науково-технічної) співпраці с рф та рб». Залишається припустити повну не інформованість працівників установ НАН України про війну, затьмарену мріями майбутньої інтеграції в ЄС.

Цікавим є «відкриття» комісії НАНУ, що права на сорт та патент набувають чинності з дати публікації заявки. Згідно із Законом України «Про охорону прав на сорти рослин» та Постановами Кабміну «Положення про Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні» і «Порядок ведення Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні» на території України дозволяється господарське використання лише тих сортів, що пройшли випробування та занесені до Державного реєстру сортів рослин України. Немає ніяких підстав прирівнювати Реєстр заявок до Реєстру сортів, а подачу заявки до державної реєстрації прав на сорт. Державний реєстр сортів веде Мінагропромполітики, до якого заносяться сорти, після проведення усієї відповідної процедури. Немайнові (свідоцтво про авторство) та майнові (патент) права на сорт набуваються за певним порядком: спочатку подається заявка, потім здійснюється експертиза заявки за формальними ознаками та кваліфікаційна експертиза. Після формальної експертизи публікуються відомості про заявку. Автори відповіді стверджують, що «дата публікації заявки й є датою, від якої ведеться облік публікації нового сорту», не пояснюючи, що розуміють під «обліком публікації» і засвідчуючи повне незнання процесу набуття прав на сорт. За результатами кваліфікаційної експертизи у порядку, визначеному статтею 31 цього Закону на підставі обґрунтованого експертного висновку приймається рішення про державну реєстрацію сорту і видачу патенту або рішення про відмову в реєстрації сорту і видачі патенту. Права інтелектуальної власності на сорт рослин стають чинними лише з дати їх державної реєстрації (ст. 33). Фізична особа набуває особистих немайнових прав інтелектуальної власності на сорт і визнається автором сорту з дати державної реєстрації прав на сорт (ст. 37), а не з дати подання заявки, як стверджується у відповіді НАН України. Те ж само вказано у ст. 485 Цивільного кодексу України, що право на особисті немайнові права на сорт рослин набуваються після засвідчення державною реєстрацією. Подані на номінацію сорти, занесено до Державного реєстру у термін, що виключає їхній розгляд на премію ім. Л.П.Симиренка 2023 року. Заявку на реєстрацію сортів було подано 21.12.2022, а як сорти їх зареєстровано у серпні 2023 (невідповідність п. 8 Положення про премії). Тому в Державному реєстрі сортів рослин України їх позначено 2023, а не 2022 роком, як наполягають у НАН України. Я вважаю, що в НАН України працюють люди, які мають знати різницю між датою надсилання статті до редакції (її зазначають у публікації з метою пріоритету та попереднього ознайомлення громадськості, як і у випадку подачі заявки на сорт) та датою публікації. Тільки після публікації стаття вважається опублікованою.

Набуття майнових прав інтелектуальної власності на сорти рослин також відбувається тільки після державної реєстрації (ст. 41 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин»; ст. 488 Цивільного кодексу України), про що в НАН України не знають. Так, датою набуття майнових прав на сорт ‘Фараон’ є 15.05.2023, ‘Кияночка’, ‘Фортуна’, ‘Різдвяна зірочка’ – 4.08.2023, ‘Срібне мереживо’ – 6.10.2023, тобто отримання патентів, що засвідчують майнові права на ці сорти відбулося у терміни, які протирічать вимогам п. 8 Положення про премії. Але найцікавішим є те, що комісією НАН України до наробку, за який було отримано премію, було зараховано патенти, права на які згідно із законами України взагалі не належать номінантам.

Ще одним із досягнень номінантів вважається патент на корисну модель, заявку на який було подано 25.06.2018. Це є прикладом роздвоєння свідомості членів комісії НАН України, які доводять, що слід орієнтуватися на дату заявки, бо тоді випадку дата заявки не відповідає п. 8 Положення про премії.

На завершення у відповіді НАН України одним абзацом мимохідь повідомлено, що комісія НАН України порівнювала, відкрито й відверто обговорювала обидва цикли робіт. Як можна припустити з того факту, що комісія повторно витребувала праці для розгляду, то в перший раз вона їх не розглядала і фахівцями вони не рецензувалися. При цьому комісія демонструє незнання відмінностей між експериментальними і оглядовими науковими роботами. Здійснене узагальнення 2,5 тис. світових і вітчизняних джерел щодо вивчення волоського горіха викладено у двох томах обсягом понад 1 тис. сторінок. Яке значення має поданий на конкурс цей цикл робіт з горіхівництва відповідач умовчує. Комісія НАН України також не згадує про створення найбільшої в країні генофондової колекції волоського горіха, що налічує понад 90 сортів та добірних форм. Повз увагу комісії пройшла й розробка та впровадження нової навчальної дисциплін для магістрів «Горіхівництво», яка забезпечуватиме подальший розвиток галузі, що має потужне економічне значення.

Комісія НАН України пересмикує факти і щодо творчого внеску у створення сортів волоського горіха, один з яких визнано найкращим горіхом року. Згідно з п. 10 Положення про премії, у пакеті документів на премію надається довідка про творчий внесок у роботу, підписана керівником установи і скріплена гербовою печаткою, яку було надано, а так як співавтор є приватною особою, то він окремо надав письмову згоду на відповідний розподіл авторства. Проте комісія НАН України стверджує, що таких документів начебто не було і це вплинуло на прийняття нею рішення. Облудність цього ствердження спростовують як надані паперові документи, так і дублювання цих документів, засвідчених електронним підписом, що були надіслані електронною поштою до Відділення загальної біології НАН України.

Унаслідок дій комісії НАН України, які було затверджено Відділенням загальної біології та Президією НАН України, було порушено права і законні інтереси громадян та принципи академічної доброчесності. Мені не надали можливості ознайомитися з матеріалами справи та її перевірки, бути присутнім при розгляді скарги. Відмовлено в ознайомлені з поданими документами, рецензіями, висновками комісії НАН України, результатами перевірки додержання експертними комісіями Положення (п. 14, 15 Положення про премії). Мою заяву з проханням про особистий прийом керівництвом НАН України проігноровано.

Тому вважаю за потрібне донести до українського суспільства і наукової спільноти кричущі факти паплюження принципів академічної доброчесності в сподіванні, що в НАН України є здорові сили, здатні очистити реноме поважної Академії наук. Іменні премії видатних вчених є престижними і мають значний вплив на розвиток науки. Грубе порушення правил та ігнорування критеріїв присудження премії повинно отримати належну оцінку громадськості та самої НАН України.

На цей час, реакція НАНУ полягає в рішенні вибрати одного із номінантів членом-кореспондентом НАН України.

Володимир Меженський, доктор сільськогосподарських наук, професор кафедри садівництва ім. проф. В.Л.Симиренка Національного університету біоресурсів і природокористування України