Що треба знати про затемнення


Наприкінці 2020 року на землян чекає ще два затемнення: 30 листопада напівтіньове місячне та 14 грудня повне сонячне. Протягом цього року вже відбулося 4 затемнення — два місячних та два сонячних.
Два з них було видно з території України — це напівтіньове місячне у січні та часткове сонячне у червні, й всі охочі до спостережень могли помилуватися ними.

Місячне затемнення 30 листопада 2020 року буде також напівтіньовим. На відміну від повних затемнень Місяця, його буде складно розгледіти неозброєним оком. Яскравість Місяця може трохи зменшитися, але значних змін в його відтінку не буде. Спостерігачі зможуть побачити, що Місяць трохи потемніє — це і є напівтінь Землі, яка падає на Місяць.

Починається затемнення 30 листопада о 9:32, максимальна фаза — об 11:43, а закінчується — о 13:53 за київськім часом. Його загальна тривалість — 4 години 21 хвилина.

Найпомітнішим місячне затемнення в листопаді 2020 буде для жителів східної частини Євразії, Північної Америки та Австралії.

На жаль, в Україні ми його не побачимо, бо воно буде відбуватися в денну частину доби.

Затемнення 30 листопада 2020. Зображення: Dominic Ford, in-the-sky.org

Останнє затемнення 2020 року буде повним сонячним та відбудеться 14 грудня. Почнеться воно о 15:33 за київським часом, о 18:13 — буде повна фаза, а о 20:53 затемнення вже закінчиться. Смуга видимості повної фази цього затемнення пройде по Тихому та Атлантичному океанах, а також перетне південну частину Чилі та Аргентини. А ось східній півкулі Землі не дістанеться нічого, навіть часткових фаз затемнення.

В Україні ми його не побачимо, але завжди можна знайти інтернет ресурси, які будуть транслювати затемнення онлайн, наприклад, сторінка НАСА у соціальній мережі фейсбук (чи на in.the.sky чи на TimeAndDate).

A — Сонце; B — Земля; C — Місяць; D — Напівтінь; E — Тінь
[Зображення: MesserWoland, CC BY-SA 3.0]

Нагадаю, що сонячне затемнення відбувається тільки на молодика, коли Місяць знаходиться між Сонцем і Землею та закриває собою сонячний диск, а місячне затемнення — у повню, коли Земля знаходиться між Сонцем та Місяцем та Місяць потрапляє у тінь Землі. Якби кожного разу Місяць, опинившись між Сонцем та Землею, проходив точно перед Сонцем, то ми мали б сонячне затемнення щоразу, коли з’являється молодик. Так само, спостерігали б місячні затемнення кожного разу під час повні. Але замість розміщуватися точно перед Сонцем, Місяць проходить дещо вище або нижче і так само, його рух за Землею відбувається майже завжди поза конусом земної тіні. Ми бачимо часткове затемнення, якщо Місяць закриває тільки частину Сонця, повне, коли затуляє весь Сонячний диск. Так само й Місяць, коли повністю занурюється в тінь Землі, то затемнення повне, а коли частина диска залишається освітленою, то часткове. Із малюнка видно, що навколо тіні знаходиться зона напівтіні. Якщо Місяць розташований у цьому місці орбіти під час затемнення, то його називають напівтіньовим.

Вже давно пройшли ті часи коли затемнення вважали чимось страшним та небезпечним для людей. Зараз ми знаємо, що це прості та зрозумілі для нас явища природи. А колись у минулому вони викликали жах та забобони. Забобон цей можна зрозуміти, бо тоді люди не знали причину затемнень, вони не могли збагнути, яким чином Місяць втрачає своє світло та набуває червоного відтінку або чому Сонце вдень зникає та на небі з’являються зорі. З давніх часів існувало багато легенд та повір’їв про цю, таку видовищну та незрозумілу для них подію. Стародавні скандинави уявляли двох вовків, які постійно переслідували Сонце та Місяць. Коли одне з світил починало згасати вони думали, що чудовисько наздогнало його. Тому, щоб змусити його втекти вони створювали багато галасу, кричали та били в металеві предмети. Такі дії повинні були відлякати вовка, і тоді він упустить свою здобич, так вони вважали. Багато інших народів поділяло ці вірування, тільки замість вовка у них був дракон або якесь чудовисько. Коли відбувалося місячне затемнення, інки вважали, що Місяць занедужав, і якщо він помре, то впаде з неба й розчавить їх. Щоб цього не сталося, вони тягнули собак за вуха, щоб ті жалібно скавучали, бо вважали їх прихильними до Місяця.

Ілюстрація з “Діти Одіна” взята з The Project Gutenberg

Знання причин цих явищ інколи рятувало життя, як наприклад Христофору Колумбу в березні 1504 року, місячне затемнення. Коли кораблі Колумба дісталися острова Ямайки вони були виснажені довгою подорожжю, запаси їжі та води скінчилися. Але місцеве населення відмовилося допомогти їм харчами та водою. Винахідливий Колумб згадав, що скоро повинно відбутися місячне затемнення і знаючи з астрономічних таблиць час його настання, він пригрозив тубільцям, що забере у них Місяць. І справді у назначений час Місяць почав тьмяніти і тубільці побачили, що поступово якась тінь насувається на нього. Нажахані цією подією вони принесли морякам все, чого ті хотіли від них. І тоді Колумб сказав: “Добре, я вам повертаю Місяць”.

Також прикрий випадок трапився з афінським полководцем Нікієм 27 серпня 413 року до нашої ери. Він готувався до повернення у Грецію після військової експедиції на Сицилію, проте, наляканий місячним затемненням та остерігаючись його несприятливого впливу, він затримався з від’їздом та не зміг забезпечити собі відступ. Це коштувало йому життя. Грецьку армію було знищено, і з цієї події почався занепад Афін. У “Слові о полку Ігоревім”, також згадується сонячне затемнення. Вважається, що воно відбулося на початку походу князя Ігоря на половців. Князь не сприйняв затемнення як недобрий знак і продовжив похід, у якому зазнав поразки і потрапив у полон.

Інколи знання про те, коли відбуваються затемнення використовували навіть шахраї. Під час затемнення 16 квітня 1874 року власник алмазних копалень у Південній Африці скликав своїх чорношкірих робітників та сказав їм, що Сонце помирає, але воно погодиться ще пожити, якщо йому принесуть великий алмаз. Довірливі місцеві шахтарі старанно шукали, знайшли алмаз у 45 каратів та принесли його спритному господарю. “Тепер Сонце швидко одужає” сказав він довірливим робітникам.

Фото сонячного затемнення 1999 р з Франції. (Автор:Фото сонячного затемнення 1999 р з Франції. (Автор: Luc Viatour, Lucnix.be , CC BY-SA 3.0, via Wikimedia Commons)

Достеменно не вивчено, як сонячні затемнення впливають на стан природи та людину, але із спостережень під час них багато хто відмічав, що за декілька хвилин до його початку і протягом самого затемнення відмічається зниження температури на декілька градусів, посилення вітру, зміни в поведінці птахів та тварин, все наче б то завмирає перед цією подією. Але всі ці явища спостерігають безпосередньо там, де відбувається затемнення, при цьому на решті території планети все спокійно.

Деякі психологи відмічають, що вплив сонячного і місячного затемнень на людину – це індивідуальний процес. Для одних цей час проходить непомітно, а інші місця собі не знаходять: нервують, мучаться від головного болю, не можуть сконцентруватися на поточних справах та прийняти важливі рішення.
Астрологи вважають, що кожне затемнення якимсь чином впливає на людей, але кожний сам вирішує чи вірити псевдонауковим астрологічним прогнозам чи — ні.

Що б ми не казали, але в наш час, ці небесні явища вже не справляють такого глибокого враження на сучасних людей, бо ми знаємо їх причину. Проте, кожного разу спостерігаючи їх, ми дивуємося незмінній точності з якою наш супутник рухається навколо нашої планети та незмінній величі небесних рухів.

І не біда, що наша країна не потрапляє цього разу в смугу затемнення. Завжди можна знайти онлайн ресурси, які роблять пряму трансляцію цих подій і долучитися до їх спостереження у прямому етері (наприклад на TimeAndDate, власне 30 листопада 2020, та 14 грудня).

Література

  1. Mozel, P., “The Eclipse of Nicias”, Journal of the Royal Astronomical Society of Canada, vol. 89, p. 11, 1995.
  2. Rigge, W. F., “The Columbus eclipse”, Popular Astronomy, vol. 31, p. 506, 1923
  3. Астрономічний календар 2020. / ред. кол.: А.П. Відьмаченко та ін.; ГАО НАН України. — Київ : Академперіодика, 2019
  4. Каміль Фламмаріон. “Популярна астрономія”. Київ: Академперіодика, 2019
  5. Шевченко, В.В. Луна и ее наблюдения. М.: Наука, 1983
  6. Demler, T. L., Lysogorski, M. C., & Trigoboff, E. (2019). Exploring the Potential Psychiatric Implications of Astronomical Phenomena. Innovations in clinical neuroscience, 16(1-2), 27–30.

Зображення запису: Фото місячного затемнення 8 жовтня 2014 року. Зображення: Kevin Rheese, CC BY 2.0, через Flickr.

Обговорення

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.