Sexs, drugs & ембріологія від Олдоса Гакслі

Ембріологія

Коли я лише починала роботу в репродуктивній клініці, мої друзі часто питали “ти мабуть уже прочитала книжку Олдоса Гакслі “Прекрасний новий світ”? Але в той час перекваліфікації з молекулярного біолога в пристойного ембріолога, я встигала читати лише профільну літературу й статті в PubMed про тригери овуляції, біопсії ембріонів та генетичну діагностику цих ембріонів. Та й саме поняття “антиутопія” не надихало. Від антиутопій не піднімається настрій, світ не грає рожевими барвами і не виникає відчуття оптимізму) Цей урок я добре засвоїла після Орвелла і “1984”.

І от якось, на зустрічі з друзями, які організовують літню хімічну школу для дітей в Карпатах “Школа для чайників”, зайшла розмова про цю книгу. Прекрасна вчителька української мови та літератури Юлія Йонець запропонувала прийти до неї на урок і прочитати лекцію для учнів. Я спочатку здивувалась, адже важко уявити інтегрований урок, де поєднувалась би ембріологія і література. Тоді Юлія пояснила, що її 11 клас обрав для позакласного читання антиутопію Гакслі “Прекрасний новий світ”, і вони б хотіли почути коментар про технології штучного запліднення, які описуються в цій книзі. “Крім того, ти можеш не читати весь твір, твоя частина це перші 3-4 глави”, — запевнила мене філологиня. І дійсно, до лекції я прочитала лише перших 4 глави. Але цього вистачило, щоб вибити ґрунт з під ніг ембріолога з 5 роками досвіду в цій сфері.

Події книжки відбуваються приблизно в 26-му столітті, і всі люди в цьому вигаданому суспільстві були зачаті за допомогою технологій штучного запліднення. Внутрішньоутробний розвиток проходить протягом 267 днів в спеціальних бутлях — штучних утробах. Після розкупорки (народження) дітей виховує система, і виховання це комплексне, відповідне до кастової системи. Усім дітям прищеплюють “правильні” рефлекси методами Івана Павлова. Часто навчання проходить у сні методом гіпнопедії.

Що було цікавим саме мені, коли я читала перші “ембріологічні” глави книжки, це наскільки Гакслі зміг точно описати процес запліднення й угадати біологічні подробиці. У мене стався невеликий шок, адже він описував дрібні деталі і процеси настільки точно, що інколи ставало моторошно. Отже, трішки хронік прекрасного нового світу, щоб ви теж змогли зрозуміти, що мене вразило.

Роман був написаний за 4 місяці в 1931 році і вперше виданий 1932 року. Що уже було відомо про процес запліднення та спадковість у ті часи? Які передбачення Гакслі здійснилися в майбутньому, а які є досі недосяжними?

У 1880-ті роки Теодор Бовері визначає роль хромосом у спадковості. У 1923 році Теофілус Пейнтер опублікував роботу про кількість хромосом у клітинах людини, де постулював, що їх 48. Його помилку виправив у 1956 році Джо Хін Чіо, який довів, що їх 46.

У лабораторії інкубаторія з книги Гакслі наявні технології перевірки генетичної якості яйцеклітин і сперматозоїдів.

1923 рік: відкриття статевих гормонів. Швидко було описано біологічну роль жіночих статевих гормонів естрогенів і встановлено їхню хімічну структуру: естрону — 1929 рік, естріолу — 1930 рік, естрадіолу — 1931 рік.

1929 рік: опис біологічної ролі прогестерону, виділеного з жовтого тіла.

1934 рік: Адольф Бутенандт кристалізував речовину, встановив структуру молекул і придумав схему синтезу прогестерону.

1927 рік: установлено роль невідомих гормонів гіпофізу в статевому дозріванні тварин.

1930 рік: у сечі жінок у постменопаузі детектовані, а в 1931 році виділені фолікулостимулюючий та лютеінізуючий гормони, що регулюють цикл та овуляцію.

Гакслі в романі описує терапевтичну “псевдовагітність”. Деяким жінкам лікарі прописували курс лікування препаратами екстракту жовтого тіла з метою імітації вагітності.

Лише в 1962 році відбулося народження дитини у жінки з порушеною овуляцією. Це стало можливим завдяки використанню перших препаратів фолікулостимулюючого та лютеінізуючого гормонів гіпофізу (історія отримання цих препаратів описана в статті “Уринотерапія Свята вода у боротьбі з безпліддям” на Моїй науці).

25 липня 1978 року — народження Луїзи Браун, першої дитини після запліднення in vitro, коли яйцеклітину змішали з обробленою спермою в умовах лабораторії.

А в книзі описана майже точна концентрація сперми, яку використовують для запліднення in vitro, — приблизно 100 тис. сперматозоїдів на 1 яйцеклітину.

80-90-ті роки 20-го сторіччя: розробка протоколів стимуляції суперовуляції для отримання більшої кількості яйцеклітин за один менструальний цикл. Стає можливим альтруїстичне та комерційне донорство яйцеклітин.

У романі застосовувалась стимуляція яєчників витяжкою з гіпофіза для отримання десятків яйцеклітин за один цикл. Яєчники вирізались у жінок-волонтерок. Жінки отримували за це компенсацію в розмірі піврічної зарплатні. Життєдіяльність яєчників повністю підтримувалась у лабораторії.

1987 рік: уперше виконана біопсія полярного тільця яйцеклітини людини, завдяки цьому можна перевірити чи є яйцеклітина генетично нормальною, чи аномальною. У полярні тільця під час мейозу відходить половина генетичного матеріалу, тому це є показником, чи нормально відбувся розподіл хромосом при мейозі.

У Гакслі здійснюється перевірка якості яйцеклітин, які будуть використані для запліднення. Єдине, досі немає ефективного методу відбору генетично нормального сперматозоїда. Проте сьогодні генетичну діагностику проходять уже ембріони 3 чи 5 днів розвитку. Ця практика є масовою, а біопсію полярного тільця майже не використовують клінічно.

Квітень 1989 року: у Сінгапурі народилась перша дитина після прямої ін’єкції сперматозоїда в цитоплазму яйцеклітини. Процедура ICSI виконується на спеціальних маніпуляторах з мікроскопами, де підігрівається предметний столик. Для яйцеклітин і ембріонів є шкідливим досить потужне освітлення, яке використовується в мікроскопах, що може пошкодити ДНК, тому час усіх процедур лімітується.

У романі описані мікроскопи з підігрівом,  і дуже чітко описана атмосфера роботи сучасних ембріологічних лабораторій. Гакслі описує світлочутливість ембріонів на прикладі фотоплівки, тому в інкубаторії деякі приміщення освітлюються низькоенергетичним червоним світлом.

2010-ті роки:  розробка методик культивування ембріонів до 14 доби розвитку з метою досліджень. 2019 рік: грант на наукові дослідження вченим з Нідерландів для розробки штучної матки для дітей, народжених на 22 тижні. Наразі діти, народжені раніше 26 тижнів, рідко виживають або отримують серйозні порушення в роботі різних систем органів.

В 26 столітті прекрасного нового світу можливе культивування ембріону та плоду протягом усіх 40 тижнів внутрішньоутробного розвитку. Імплантація відбувається в шматки свинячої очеревини, використовується ідеальний кровозамінник, здійснюється гормональна підтримка плацентином (екстрактом плаценти), тироксином та екстрактом жовтого тіла.

У 2018 році — за 40 років після народження першої “дитини з пробірки” — у світі за допомогою технологій штучного запліднення народилось 8 мільйонів дітей. Кожного року це число зростає.

У прекрасному новому світі чисельність населення підтримувалась на рівні 2 мільярдів людей і чітко контролювалась потужностями інкубаторіїв. З незначними виключеннями невеликих резервацій аборигенів, що розмножувались природнім шляхом.

Звісно, у дечому Гакслі помилився, або, можливо, його пророцтва ще здійсняться. Так у нього існує процес “бокановскізації” — брунькування зиготи з метою отримання до 96 однояйцевих близнюків. Таким чином з одного яйця можна отримати багато людей нижчих каст. Для вищих каст притримуються закону 1 яйцеклітина — 1 ембріон. На сьогодні такі процеси видаються неможливими. Ми досі не знаємо причини, чому деякі ембріони 6-8-ї доби розділяють свою внутрішньоклітинну масу надвоє, а в рідких випадках натроє чи начетверо, у результаті чого народжуються однояйцеві близнюки. Але це точно не відбувається під впливом холоду, алкоголю чи опромінення, як у Гакслі. Та й народження в таких масштабах ідентичних клонів нам зараз здається не дуже розумним і доцільним. У тваринництві, навпаки, вітається таке “клонування“. Там навіть успішно проводяться експерименти з розрізання бластоцист (ембріонів 5-6-го дня розвитку) й отримання декількох ідентичних особин.

Помилився він і в часі, необхідному для запліднення. У книзі він використовує класичний процес запліднення, коли яйцеклітини вміщуються в поживні розчини з високою концентрацією сперми. У нього цей процес займав 10 хвилин. Сьогодні таку суміш залишають на ніч, до ранку наступного дня, і лише потім перевіряють запліднення, або принаймні на 3-4 години. Усе ж для проникнення через всі захисні системи яйцеклітини сперматозоїду замало 10 хвилин. Єдине, чого немає в ембріології Гакслі, — це заморозки і розморозки гамет чи ембріонів.

З неембріологічних помилок можна згадати гіпнопедію як метод навчання. Усе ж навчання уві сні не є ефективним узагалі. Відсутність у його соціумі старих людей може бути хорошим пророцтвом, можливо ми ще навчимося зберігати молодість, фізичну привабливість і активність до глибокої старості.

Секс

Вражає і суспільство в романі Гакслі. Його моральні орієнтири, соціальна структура та навіть чітка система контролю над народжуваністю. Одна з класиків фантастики Урсула Ле Гуін написала дуже цікаву передмову до своєї книжки The Left Hand of Darkness. Її основна думка полягає в том, що жоден фантаст насправді не робить жодного передбачення світу майбутнього і його особливостей. Усі фантасти описують теперішнє, гіперболізоване, спотворене, але теперішнє. Ця думка надзвичайно важлива для аналізу книги Гакслі.

У його світі діти в ранньому підлітковому віці починають грати в еротичні ігри. Пристойним є зміна сексуального партнера декілька разів на тиждень, непристойними є моногамія і тривалі стосунки. Через народження дітей в інкубаторії слова “матір” і “батько” є лайкою. Емоційна прив’язаність до когось — це майже порушення закону, за яке можуть карати. Лише 30% жінок зберігають фертильність, щоб мати достатній вибір хороших яєчників, які можна використати для виготовлення нових людей у лабораторіях. Усі інші ембріони жіночої статі стерилізуються на стадіях пренатального розвитку. Ці фертильні жінки зобов’язані постійно носити мальтузіанський пояс-патронташ. Абортарії в романі — це красиві будинки рожевого кольору, але пояс-патронташ — це основний інструмент контрацепції. Усіх дівчат навчають мальтузіанським прийомам контрацепції змалечку.

Де ж тут опис теперішнього? На Гакслі явно справила враження теорія Томаса Мальтуса, британського священника. Його теорія досить добре описує економічну ситуацію кінця 18 століття і побоювання щодо майбутнього.

Якщо ріст населення нічим не стримується, то кількість людей росте в геометричній прогресії, але ресурси ростуть лише в арифметичній прогресії. Така невідповідність росту викликає утворення “мальтузіанської пастки”, коли соціальна ситуація дестабілізується, а чисельність починають регулювати голод, війни і хвороби. Оптимістично, чи не так?

Усі боялись перенаселення. Але, як каже політолог Катерина Шульман, мальтузіанство не врахувало декілька моментів. По-перше, того, що в 1960-х роках відбудеться “зелена революція”: добрива, аграрні технології, а пізніше мої улюблені ГМО. Їжі ми почали виготовляти достатньо, навіть страждаємо від ожиріння тепер. По-друге, що відбудеться другий демографічний перехід. Через наслідки промислової революції і ріст якості життя народжуваність не починає рости, вона падає! І падає смертність. Люди розуміють, що не обов’язково народжувати кожен рік-два, можна користуватись контрацептивами. Середній вік у соціумі збільшується, агресія соціумів від цього зменшується, війн стає менше. Молодь найбільш агресивна, людей у 40 років важче примусити йти хрестовими походами. Стабілізація чисельності!

А Гакслі дуже боявся перенаселення: у своєму есе “Повернення до нового прекрасного світу”, написаному 1958 року, він жахався населення в 4 мільярда. Добре, що він не дожив до наших майже 8-ми. Хоча у своєму романі він дійсно вгадав, що нас всіх зрештою врятує! По-перше, доступність контрацепції і доступ жінок до благ медичного обслуговування. Офіційно перший контрацептив на основі прогестрогену й естрогену дозволений FDA лише в 1960 році. По-друге, моє улюблене, доступ жінок до освіти та емансипація! Не краса жінок, а їх знання врятують світ! Це вже моє особисте пророцтво.

Іншим фактором, який явно вплинув на письменника, був початок активного використання методу інсемінації як методу лікування безпліддя. А особливо початок використання сперми донорів для такої інсемінації в 1930-х роках. У книзі “Робити дітей” Андреаса Бернанда чудово описані побоювання медичної спільноти, що такі процедури зруйнують саме поняття “сім’я”. Великим шоком для людства стали відкриття, що “непорочні зачаття” існують, що для запліднення не є обов’язковим статевий акт. А використання сімені стороннього чоловіка вважали втручанням у священний союз третьої сторони. Цікаво, що в наш час ці процеси переоцінені. Ми стали менше звертати уваги на кровні зв’язки, запит на донорство ооцитів і донорство сперми зростає кожного року. Не думаю, що це якось вплинуло на традиційні сім’ї. З іншого боку, це дало можливість створити сім’ї для безплідних та одностатевих пар.

Наркотики

Стабільність світу Гакслі базується на прийомі доступного наркотику “соми”, який не викликає абстинентного синдрому. Немає ломки від відміни прийому соми і немає нечутливості до зменшеної дози. “Соми грам і жодних драм”. Такий собі ідеальний наркотик/заспокійливе/знеболювальне.

Історично, сомою називають ритуальний напій, що використовувався під час богослужінь індоіранцями. Він допомагає входити в стан трансу. Сома описана у Ведах, але її склад точно не відомий. За різними даними, там могли міститися опіумний мак, ефедра та інколи марихуана.

Але цікавим є зв’язок Гакслі з наркотиками поза цим романом. У Гакслі є твір The doors of perception, у якому він детально описує свій перший психоделічний тріп і враження від прийому мескаліну навесні 1953 року. У 1960 році його запрошують з циклом лекцій до Гарвардського університету. Там починається його знайомство з так званим “Гарвардським психоделічним клубом” — групою вчених, які розпочнуть дослідження впливу галюциногенних речовин (мескаліну, псилоцибіну, LSD) на соціум та релігійний досвід. Він зустрічається з дослідником-психологом Тімоті Лірі, який вірив у терапевтичний потенціал LSD у психології, та його колегою по Гарварду професором психології Річардом Альпертом. Саме Гакслі знайомить Лірі з релігієзнавцем і професором філософії МІТу Хастоном Смітом, що дає початок знаменитому Гарвардському псилоцибіновому проєкту, наймасштабнішому дослідженню впливу псилоцибіну на людей.

Основою псилоцибінового проєкту стали експеримент у в’язниці суворого режиму в місті Конкорд штату Массачусетс та експеримент у церкві Марш Університету Бостона. Ці експерименти нарекли навіть спільною назвою “Святі і грішники”.

У в’язниці міста Конкорд група дослідників перевіряла, як вплине вживання галюценогенної психоделічної речовини псилоцибіну на повторні злочини та рецидивізм у 32-х піддослідних учасників експерименту. Дані в’язниці передбачали, що 64% ув’язнених за півроку після звільнення здійснюють повторні злочини та повертаються знову у в’язницю. Після кількох серій спільних психоделічних сесій, коли дослідники приймали псилоцибін разом з групою ув’язнених і проводили з ними час, виявилось, що відсоток рецидивізму в цій групі склав лише 20%. Причому, частина з повторних злочинів була не такою важкою як попередні. Тімоті Лірі був окрилений цими результатами, він вірив, що псилоцибін врятує світ від жорстокості. Є дані, що і Олдос Гакслі відвідував в’язницю, і Лірі звітував йому про чудові результати в зниженні рівня депресії у в’язнів та покращенні їх здатності до кооперації та командної роботи.

Але опубліковані результати зустріли критичні відгуки від наукової спільноти і навіть від психолога, що працював у цій в’язниці. У досліді була відсутня контрольна група в’язнів, які б не приймали псилоцибін, але з якими б дослідники проводили стільки ж часу, як з експериментальною групою, так само спілкувались і намагались працювати над спільними проєктами.

Інший експеримент у церкві Бостона був проведений з випускниками Гарвардської богословської школи в 1962 році. Він отримав назву “експеримент доброї п’ятниці”. 20 добровольців розділили на дві дослідні групи. Одна група отримувала псилоцибін, інша —  велику дозу нікотину, як своєрідне плацебо, що викликає в організмі реакції піднесення та збудження. Це був подвійний сліпий експеримент, коли ані учасники, ані дослідники не знають, хто яку пігулку отримує і яка речовина там міститься. Метою було перевірити вплив псилоцибіну на духовне сприйняття людей, які є релігійно чутливими, дізнатися, чи відбудуться зміни у свідомості і вірі таких людей.

Хоча дизайн експерименту був правильний з точки зору формальної науки, але майже відразу стало зрозуміло, що така схема не є ефективною саме в цьому випадку. Дія нікотину досить швидко закінчувалась, майже за годину проходило будь-яке збудження й фізіологічні реакції від нього. Тоді як у цей час ефект псилоцибіну почав проявлятись повною мірою. Досить швидко стало зрозуміло, хто яку речовину отримав в експерименті, і вся суть подвійного сліпого дослідження нівелювалася. Майже неможливо сплутати людей, що галюцинують і, як шалені, носяться по церкві чи лежать на її підлозі, з людьми, які приймали просто нікотин.

Майже всі учасники, хто отримав псилоцибін, звітували про божественну присутність протягом їхнього психоделічного досвіду.

У 1971 році у Відні ООН прийняла Конвенцію про психотропні речовини, що контролює обіг низки наркотичних речовин. Мескалін, псилоцибін та LSD входять до першої групи речовин, які заборонено вільно вживати та поширювати.

Що цікаво, слово “психоделічний” придумав Олдос Гакслі в листуванні зі своїм другом, науковцем, психіатром Хамфрі Осмондом. Цим словом можна описати досвід від вживання таких речовин, як мескалін, псилоцибін та LSD.

22 листопада 1963 року дружина Олдоса Гакслі дала йому останню дозу псилоцибіну, яку за декілька днів до того власноруч доставив Тімоті Лірі. Олдос помирав від раку гортані і це був акт милосердя, щоб він зміг легко піти з життя. Як символічно: він помирав від того, що онкологія ніби забирала в нього голос і слово, та і з життя він пішов не в останню дорогу, а у тріп.

Антиутопія

Олдос Гакслі народився 1894 року у Великій Британії. Він походить з сім’ї, що належала до британської культурної еліти. Серед його пращурів багато письменників та дослідників. Його дід Томас Генрі Гакслі був відомим натуралістом і дослідником. Можливо тому його онуку так добре вдалась ембріологічна частина книги. Коли читаєш “Прекрасний новий світ”, може здатись, що це зовсім не антиутопія, адже люди в книзі щасливі, забезпечені, у них є і хліб, і видовища. У певний момент життя Гакслі викладав французьку і серед його учнів був майбутній Джордж Орвелл. У них завжди були суперечки і майже змагання, чия антиутопія краща і реалістичніша. Система Гакслі передбачає розпусту, культуру споживання, наркотики для заспокоєння людей, активну пропаганду, винагороди за суспільно “правильні” вчинки. В Орвелла це пуританство, контроль сексуального життя державою, активна пропаганда, підбурювання ненависті і гра на інстинктах самозбереження, ксенофобія, покарання за суспільно “шкідливі” дії. У світі майже не реалізуються ці описані режими в чистому вигляді. Але я особисто зараз сприймаю події нашого життя через призму цих двох творів. Взірцем режиму Орвелла для мене є росія (для мене принципово писати з малої літери). Україна все більше схожа мені на світ Гакслі. Ми опинились у країні розваг, кварталу і споживацтва. Нас так лякає слово “зубожіння”, що ми не помічаємо, як це стає нашою реальністю. Пропаганда працює, ми навіть керівника країни обираємо з телевізора. Ми навіть знижуємо мінімально необхідні бали ЗНО для педіатрів. Щоб як у світі Гакслі спеціалісти мали лише вузькі і мінімальні знання без усвідомлення загальної картини світу, так легше контролювати і дурити людей. Сподіваюсь лишень, що встигло сформуватись громадянське активне ядро, що ми зупинимо це падіння у світ антиутопії.

Усі думки є особистим поглядом авторки, і редакція може їх не поділяти (а може і поділяти — прим. редакції).

Посилання і список літератури:

• Прекрасний світ новий. Олдос Гакслі
• Повернення в прекрасний новий світ. Олдос Гакслі
• Робити дітей. Андреас Бернард
• The Harvard phychedelic club. Don Lattin
• Forty years of IVF. Craig Niederberger at all. Fertility and Sterility® Vol. 110, No. 2, July 2018 0015-0282