Science at risk

Нещодавно редактор нашого порталу Олександр Рундель відвідав презентацію проєкту, що має привернути увагу українських та міжнародних діячів, які приймають рішення, до української науки. Ось його враження.

В четвер 6 квітня відбулася презентація проєкту “Science at risk” (https://scienceatrisk.org/), який втілює в життя ГО “Куншт” за підтримки Посольства США в Україні, Alfred P. Sloan foundation та за сприяння Міністерства освіти та науки України й Національного фонду досліджень. Переглянути відео ті, хто не відвідав цю подію наживо, можуть за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=HYJCjDauaB8 

Цей проєкт в першу чергу медійний і покликаний вирішувати деякі задачі, що виникають перед науковими спільнотами під час активної фази війни:

• Інформувати медіа та осіб, що приймають рішення, про релевантних публічних експертів з числа науковців, які можуть коментувати актуальні питання в межах свого фаху. Це важливо для того, щоб держава і суспільство (в тому числі й іноземних країн) могли почути в медіа голос наукових фахових спільнот. Для цього на їхньому сайті розміщено таку собі базу даних публічних експертів, яка постійно поповнюється. На кожну (кожного), хто туди потрапляє, заводиться “досьє”, де вказано афіліацію (в якій науковій інституції працює), коло галузей та тем, на яких вона (він) знається, мови, якими володіє (щоб іноземні журналісти теж могли взяти коментар в українських вчених). Непогано було би дізнатися також, яким чином ці дані будуть доносити до журналістських спільнот. На презентації про це не говорилося.
• Інформувати суспільство (як всередині країни, так і ззовні) та закордонні наукові інституції не тільки про руйнування й інші біди, яких зазнає українська наука внаслідок російської агресії, але й також відповідати на дуже важливе питання: чим і як можна допомогти тим науковим спільнотам, які зараз не можуть продовжити свою роботу, як раніше.

Важливим також є те, що до дискусій в межах платформи залучають самих науковців, і вони в складі робочих груп обговорюють пошук можливих рішень як короткотермінових проблем, так і довгострокових задач для української науки.

Після презентації в мене виникло одне дуже важливе питання (хоча, я його не озвучив там). А саме, цікаво, як відбуватиметься контроль за академічною доброчесністю отримувачів допомоги. В нашій країні є певні проблеми з тим, що в “портфоліо” різних посадовців, що керують науковими інституціями, часто трапляється плагіат та інші речі, цілковито неприйнятні для науки.  Щира дяка тим небайдужим, хто викриває такі порушення та звертає увагу суспільства на них! Але ті, хто призначають цих людей, чомусь не поспішають реагувати на критику. Однак, щодо цього проєкту певний оптимізм крім моєї особистої довіри до ГО “Куншт” також вселяє те, що в робочих групах бере участь багато науковців, а також наявність “закордонних очей”.

В цілому, можна пораді́ти, що проблеми української науки хвилюють людей не тільки в межах нашої країни, але й за кордоном. Від того, що з нею відбуватиметься, залежать не тільки нові розробки, які дозволять менше залежати від іноземної допомоги, але й успішність відбудови після війни.