Разом ми непереможні!


Цей пост я збирався писати настільки довго, що майже запізнився. Гарні люди вже назбирали стільки грошей, скільки їм треба. Звісно, нема межі досконалості. Тим не менш, далі буде трохи моїх роздумів на задану тему.

Отже, все почалося тихого сингапурського вечора, коли мені написала OlyaMalyuta. Привіт, каже, не хочеш прочитати школярам легеньку лекцію на якусь наукову тему типу редагування РНК? Залюбки, відповів я. А коли? А ось як тільки ступиш з літака на рідну землю, сказала Оля. До того ж їхати тобі у Кончу-Заспу, захід відбудеться за 3 дні, а школярі погано знатимуть біологію. Мда… Звісно, редагування РНК у таких умовах — не найкращий вибір. Я зупинився на темі «Біологічні електричні термометри», зліпив презентацію — але це вже для іншої історії.

Головне, що у призначений день автомобіль приємного чоловіка зустрів нас біля «Видубічів» і м’яко довіз до Кончі. На лекцію зібрались діти 8 і 10 класів, а також кілька вчителів і студентів. Як потім виявилось, нашим водієм був завуч Українського фіз-мат. ліцею №145 Костянтин Миколайович, а студенти — то його випускники. Після лекції ми нарешті зрозуміли, що відбувається. На зворотньому шляху наш чемний водій додав деталей.

Літня школа проводилася 145ю школою вже вісім разів. Тут школярі разом із відпочинком біля річки вивчають різні цікавості з фізики, хімії, біології, робототехніки… Ігрова форма, уважні вчителі і молоді наставники з числа студентів, романтика життя на природі — все це незмінно приваблює дітей. Приваблює також і до важливого — до науки. Фінансуються ці два незабутніх тижні з кишені батьків, а також за допомогою спонсорів. Вчителі і волонтери працюють безкоштовно.

Але цього року зі спонсорами вийшов напряг. Тому організатори школи і колишні випускники 145го ліцею звернулися до громадськості через проект «Спільнокошт». Давайте скинемося і зберемо 10 тисяч гривень для літньої школи, сказали вони. Не пройшло і двох тижнів, як 41 доброчинець допоміг дістатися жаданої суми. Але головне, щоб цей потік не зупинявся. Школа проводиться не в останній раз, можливо, наступного року спонсори будуть не менш жадібні. Підтримайте майбутнє нашої науки!

А мені подумалось ось що. Держава збирає з нас податки, відбирає насильницьки результати нашої праці. Нам це не подобається, люди намагаються приховати частину власних доходів. А що як ніяких податків не буде, а будуть лише подібні ініціативи з добровільно визначеною величиною внеску? Хочеш, заплати більше за медицину, а хочеш — на нову пожежну станцію чи лавочку біля будинку. Тим більш, коли багато маленьких внесків сумується — з’являються великі фінансові можливості. Як гадаєте, спрацює?

Обговорення

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.