Премія Костюка 2016

Українська біомедична наука чекає на важливу подію. Вже за декілька днів науковці дізнаються ім’я лауреата Премії Костюка. Що в цьому такого незвичайного? Адже різні премії для науковців щорічно вручає Національна академія наук, галузеві академії, університети, Президент, Верховна Рада, КабМін, місцеві органи влади. Принципова відмінність цієї премії – її започаткували українські вчені з-за кордону задля підтримки талановитої наукової молоді, яка продовжує працювати на батьківщині. Саме наша наукова діаспора здійснює відбір номінантів, оцінює їхні наукові здобутки та визначає переможців.

Все почалося з того, що декілька біологів та біофізиків, учнів видатного українського нейрофізіолога Платона Костюка з Інституту фізіології ім. О. О. Богомольця вирішили увічнити пам’ять свого улюбленого наукового вчителя та одночасно допомогти своїм молодим колегам, які працюють в київському інституті. У 2011 році вони пожертвували разом близько тисячі доларів та й оголосили про створення Премії Костюка. В наступні роки організатори вирішили не обмежуватися рідним інститутом, бо активні молоді вчені є в багатьох наукових центрах України. Тому надалі й до цього дня на премію можуть претендувати науковці, які працюють у різноманітних галузях біомедичних досліджень. Згодом у ініціативи з’явився власний сайт, наглядова рада, закордонна наукова рада, українські координатори. А з 2015 року премією почала опікуватися найстаріша та найавторитетніша світова українська наукова спільнота – Наукове товариство імені Тараса Шевченка в США.

Цього року Премію Костюка будуть вручати вже вшосте. За її допомогою організатори підтримують молодих вчених фінансово, подовжуючи їх роботу в Україні після захисту кандидатської дисертації, спонукаючи передавати власний досвід і знання ще молодшим студентам і аспірантам, запобігаючи перериванню наукового ланцюжка поколінь в Україні. На жаль, двоє з семи лауреатів залишили Україну за останні 5 років. Тим не менш, це є свідоцтвом якісної роботи журі, яке відбирає дійсно достойних науковців, не будучи зав’язаним у сумні українські традиції кумівства та корупції.

Особливістю цієї церемонії буде її “оскарівський” формат – організатори назвали 5 фіналістів, кожен з яких зробить коротку доповідь щодо своїх досліджень та наукових планів, а потім буде розкрито конверт з іменем переможця. Ці фіналісти:

• Ольга Броварець (Інститут молекулярної біології та генетики НАН України)
• Андрій Дінець (Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця)
• Людмила Касаткіна (Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України)
• Роман Москаленко (Сумський державний університет)
• Андрій Степанюк (Інститут фізіології ім. О. О. Богомольця НАН України)

До речі, переможців може бути й два – якщо двоє учасників набрали однакові бали. “Моя наука” буде вести пряму трансляцію цієї події у власному Твіттері, тому слідкуйте за нашим каналом. Запрошуємо також журналістів, популяризаторів науки та всіх зацікавлених. Такий чудовий приклад меценатства треба популяризувати та поширювати.

“Моя наука” задала декілька запитань організатору конкурсу професору Роману Широкову (Університет Ратгерс, Нью-Джерсі, США, профіль на RG) та члену наукової ради асоційованому професору Олександру Щегловітову (Університет Юти, Солт-Лейк-Сіті, США, персональний сайт)

Чому Ви займаєтесь організацією конкурсу на Премію Костюка? Чому Ви вважаєте цей конкурс важливим?

Роман Широков: Дякую за можливість розповісти про Премію Костюка. Вона почалась як меморіал Платону Григоровичу Костюку. Наскільки по-справжньому велика це була людина зрозуміло з того, що його пам’ятають не тільки як видатного вченого та громадського діяча, а з того що Платон Григорович особисто доторкнувся до дуже багатьох життів. Він знайшов, захистив, загартував, і випустив у наукове середовище багато учнів. Він допомагав вченим, лікарям, інженерам, вчителям, кожному, кого цінував за внесок до науки, що була змістом його життя. У радянські часи, а особливо, у 1980-ті – 90-ті роки це було дуже важко робити.

Наразі, коли країна перебуває у воєнному стані, а Національна академія наук перебуває майже у стані клінічної смерті, як ніколи важливим є саме те, що робив Костюк: підтримувати молодих вчених, що прагнуть робити справжню науку. Завдяки наперед всього Костюку ми чітко з’ясували, що така наука робиться тільки на міжнародному рівні.

Фонд Костюка – це суто філантропія. У нього немає ніяких інших цілей окрім визнання молоді, яка є надією української біомедичної науки. Сподіваємось на те, що українська політична еліта зрозуміє з часом, що біомедичні науки є, умовно кажучи, камбієм – прошарком, з якого росте стовп медицини. Неможливо навчати лікарів, робити ліки, чи упорядковувати охорону суспільного здоров’я якщо не буде фахівців що створюють сучасну мову та понятійний простір медико-біологічного знання.  У цивілізованих країнах, майбутніх лікарів навчають поперед усе вчені (фізіологи, молекулярні біологи, тощо) які активно розвивають науку. Тільки таки чином медицина може бути сучасною.

Хочу підкреслити що організацією Фонду займається багато людей і виділяти когось особисто було б неправильно (про донорів Фонду можна прочитати тут – прим. О. Б.)

Внески до Фонду надходять головним чином від колишніх співробітників Інституту фізіології Богомольця, що працюють у США, Канаді, Великій Британії, Німеччині. Також нам допомагають вчені, які особисто знали Костюка. Крім приватних осіб, ми також раді отримувати підтримку від компаній. Ми дуже вдячні українській діаспорі, особливо Науковому Товариству Шевченка в Америці за порозуміння нашої роботи та за те що вони є нашим легальним “дахом”, парасольковою організацію (umbrella organization).

Олександр Щегловітов: Це мій дуже невеликий внесок у розвиток України і української науки, які дуже потребують підтримки. Це також можливість знайти і вшанувати молодих талановитих науковців.

Конкурс проводиться вже впродовж декількох років. Як Ви оцінюєте якість поданих заявок? Чи змінюється вона з часом? Як Вам номінації цього року?

Роман Широков: Перша премія була надана в 2011 році, цього року вже буде шоста премія. Нам надсилають заявки з усієї України: Київ, Харків, Львів, Дніпро, Чернівці, Суми, Івано-Франківськ… Всіх важко перерахувати.

Якість заявок зростає кожного року. Дуже важливо підкреслити це, тому що це стається незважаючи на значне погіршення обставин для наукової праці. Так, можливо, відбувається тому, що на початку 2000-х українська біомедична наука отримувала трохи грошей головним чином від європейських інституцій. Це надало можливість підтримувати міжнародну співпрацю та навчити тих молодих вчених які подають на наш конкурс. Очікуємо, що така тенденція з якістю заяв буде продовжуватися рік-два, але зрозуміло, що сучасні труднощі не пройдуть без сліду.

Ми обираємо переможців за критеріями, які не залежать від рівня інших заявок. Це: оригінальність та інноваційність наукових підходів; здатність зробити все можливе з наявних ресурсів;  значення ідеї; значення отриманих результатів;  наукові заслуги заявника та рівень публікацій.  Ми пишаємось кожним нашим лауреатом.

Олександр Щегловітов: Кількість і рівень заявок значно збільшилися. Дуже приємно за цим спостерігати. Цього року було надзвичайно важко обирати переможців. Але ми сподіваємось що наступного року заявок буде ще більше!

Які дії, на Вашу думку, потрібно здійснити українським науковцям в Україні та поза нею, щоб ситуація з наукою в Україні покращилася?

Роман Широков: Безглуздо радити з закордону про те, як покращити ситуацію з наукою в Україні. Зрозуміло, що розвинена європейська Україна не зможе існувати без науки. Наука у Польщі перебувала у значно гіршому стані за часів “плану Бальцеровича” у 1990-х роках.  Зараз польська наука повністю інтегрована в світову.

Від щирого серця дякую всім, хто надав заявки на конкурс! Також особисто хочу подякувати Нані Войтенко, Павлу Белану та всім, хто допомагає нам в Украіні.

Олександр Щегловітов: Мені здається, що треба популяризувати науку, і науковцям потрібно приділяти більше уваги тому, щоб пояснювати свої ідеї  і розробки людям. Але, на превеликій жаль, не може бути розробок без належного фінансування… На мою думку Україні потрібно, по-перше, збільшити фінансування науки, по-друге, створити конкурентну систему пріоритетного грантового фінансування, по-третє, створювати умови для того щоб молоді науковці залишались в Україні і повертались назад в Україну. У світі багато прикладів як це можна зробити.