Правда про рак

29 Грудня 2011 | Kseniya Gulak

Категорії: Біологія, Медицина

Теги: , ,


або Те, про що всі не мовчать

On this home by horror haunted – tell me truly I implore –
Is there – is there balm in Gilead? – Tell me – tell me I implore!”
Quoth the raven, «Nevermore»

Edgar Allan Poe, «The Raven»


Нещодавно мала щастя наштовхнутися на один цікавий блог в групі СНІД дисидентів. Взагалі подібні люди дивні і цікаві (особисто мені), в основному чудасією їхнього мислення. Суперечки та дискусії зазвичай не приносять користі. А аргумент «ось в такому-то-такому-то році такі-то-такі-то вчені допустили помилку» для багатьох з них достатній для того, щоб сміливо і безповоротно затаврувати науку в цілому як помилкову.

Отже, в одному з блогів (залишимо його безіменним, але їх безліч) було гірко заявлено, що ліки від раку вже давно знайдені, і це не що інше, як «вітамін В17» (про цей реагент далі), але ось злісні вчені в змові з фармацевтичними компаніями не дають людям знати правду. Адже «вітамін» -то цей доступний з легкістю кожному, а за ліки потрібно багато грошей платити… і у пацієнта «життя — безкоштовне». І наводиться ідея, що як йдуть справи з вітамінно-дефіцитними хворобами, цитую, «Цинга — вітамін C; пелагра — B3 вітамін; куряча сліпота — вітамін А; рахіт — вітамін D; бері-бері —вітамін В1; згубна анемія — вітамін B12», то і «рак може бути такою ж хворобою дефіциту певного вітаміну». Facepalm лобхлоп

Ох, я вже не знаю плакати тут або сміятися. Почнемо


рак товстого кишечника. Натисніть для розгляду у всіх подробицях. Зображення з GeneGlobe Pathways, QIAGEN
рак товстого кишечника. Зображення з GeneGlobe Pathways, QIAGEN

Рак — це мультигенне захворювання (див малюночок для прикладу → І це тільки маленький шматочок, пов’язаний з раком товстого кишечника). Немає такого одного гена, який, змінившись, дав би у всіх випадках злоякісну трансформацію (так, є онкогени і гени-супресори, але все одно їхні зміни чи зміни їх активності не 100% дають пухлини). Відповідно немає такої можливості створити одні універсальні ліки, які діяли б тільки на продукт такого одного гена, і чудесним чином запобігали б утворенню пухлин завжди і всюди.

Тобто це така величезна машинерія, маса варіантів того, що щось може піти не так, і безліч варіантів того, як саме це «не так» буде розвиватися. Немає одного фактору ризику, одного шляху розвитку, одного способу запобігання і / або одних ліків. Згадаймо, наприклад, куріння. Ризик розвитку пухлини — доведено? Та начебто так. Але хтось може палити як паровоз кожен день і померти в 95 років, впавши зі сходів. Але такий випадок не знімає клеймо з куріння, як небезпечного. Так чому якісь поодинокі (і вельми сумнівні) випадки «одужання» під дією невідомо яких препаратів повинні миттєво зробити ці препарати панацеєю і ґілеадським бальзамом?

У багатьох постах пишеться щось на зразок «препарат [вставте назву] атакує тільки пухлинні клітини, а здорові не чіпає». Ну не може препарат з 1 або 2 молекулами таке робити. В принципі. Якби злоякісні клітини так сильно відрізнялися б від здорових, що їх могла б розпізнати 1 молекула ціанідного «цукру», то ці клітини давно б впізнавалися імунною системою організму як чужі. А пухлинні клітини дуже часто з успіхом уникають уваги імунної системи (*).

Ах, пишу про «препарат» а так і не спромоглася поширитися на рахунок цього «вітаміну B17». Взагалі, вперше почувши про «вітамін В17» я здивувалася нітрохи не менше випадку, коли мій одногрупник на 2му курсі намалював по пам’яті формулу вітаміну B12 на дошці.

620px-laetrile-svg“Вітамін B17”. Чому лапки? Та тому що ніякиц це не вітамін. Ця назва відповідає прекрасному глікозиду (генцібіозід нітрит мигдальної кислоти, C20H27NO11, щоб усіх лякати), який, гідролізуючись, може давати синильну кислоту. (**) Ням-ням, хороший вітамінчик. Саме те, що треба організму, щоб припинити вживати кисень за призначенням.

Так що ось такі от страшні вчені — змовилися і не дають людям помирати. А хто їх просив? Адже можна сироїдінням, гарною екологією і іншими народними засобами вилікувати що завгодно! (сарказм)

І останнє. Аргумент «раніше не хворіли на рак» прохання не пропонувати. З двох причин. По-перше, «раніше» (коли б це не було, але я підозрюю, тут мається на увазі десь зі сто років тому і раніше) особливо ніхто не розбирався, від чого померла та чи інша людина — померла і померла, земля їй пухом. Так що рак це чи не рак — не відомо, окрім поодиноких випадків коли археологи відкопують цікаві рештки і починають роздивлятися причини смерті (див. літературу внизу). А по-друге, згадаймо, яка середня тривалість життя була у людей «раніше», — людина 30-річного віку вважалася старою (Джульєтті було 13, і вона не вважалася маленькою, а вже дівчиною яка могла одружуватися). А пухлина — це зворотна медаль довголіття… ну і багатоклітинності теж. Чим довше організм живе, тим більша ймовірність того, що щось піде не так.

K.


* Ну, щоб бути зовсім чесними, це не завжди так, і на це є ряд робіт. Але часто, коли пухлина вже сильно прогресує, клітини її ховаються від імунних клітин, або ж просто послаблюють імунітет, як у випадках з лейкемією.

** Такий гідроліз відбувається за участю ферментів, як амигдалин β-глюкозидази або пруназин β-глюкозидази. В доводах «за вітамін B17» пишеться, що нібито такі ферменти присутні в великих кількостях тільки в ракових клітинах — вельми спірне питання. Вистачає, у всякому разі, токсичності цього препарату для всього організму, при спробі використовувати його як антиракові ліки. Більше і детальніше:

Про онкогени і гени-супресори пухлин див вкладиш тут: Genes and Cancer / American Cancer Society

Про рак у стародавні часи:

Обговорення

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *