Правда про рак

або Те, про що всі не мовчать

On this home by horror haunted – tell me truly I implore –
Is there – is there balm in Gilead? – Tell me – tell me I implore!”
Quoth the raven, «Nevermore»

Edgar Allan Poe, «The Raven»

Нещодавно мала щастя наштовхнутися на один цікавий блог в групі СНІД дисидентів. Взагалі подібні люди дивні і цікаві (особисто мені), в основному чудасією їхнього мислення. Суперечки та дискусії зазвичай не приносять користі. А аргумент «ось в такому-то-такому-то році такі-то-такі-то вчені допустили помилку» для багатьох з них достатній для того, щоб сміливо і безповоротно затаврувати науку в цілому як помилкову.

Отже, в одному з блогів (залишимо його безіменним, але їх безліч) було гірко заявлено, що ліки від раку вже давно знайдені, і це не що інше, як «вітамін В17» (про цей реагент далі), але ось злісні вчені в змові з фармацевтичними компаніями не дають людям знати правду. Адже «вітамін» -то цей доступний з легкістю кожному, а за ліки потрібно багато грошей платити… і у пацієнта «життя — безкоштовне». І наводиться ідея, що як йдуть справи з вітамінно-дефіцитними хворобами, цитую, «Цинга — вітамін C; пелагра — B3 вітамін; куряча сліпота — вітамін А; рахіт — вітамін D; бері-бері —вітамін В1; згубна анемія — вітамін B12», то і «рак може бути такою ж хворобою дефіциту певного вітаміну». Facepalm лобхлоп

Ох, я вже не знаю плакати тут або сміятися. Почнемо

Рак — це мультигенне захворювання (див малюночок для прикладу → І це тільки маленький шматочок, пов’язаний з раком товстого кишечника). Немає такого одного гена, який, змінившись, дав би у всіх випадках злоякісну трансформацію (так, є онкогени і гени-супресори, але все одно їхні зміни чи зміни їх активності не 100% дають пухлини). Відповідно немає такої можливості створити одні універсальні ліки, які діяли б тільки на продукт такого одного гена, і чудесним чином запобігали б утворенню пухлин завжди і всюди.

Тобто це така величезна машинерія, маса варіантів того, що щось може піти не так, і безліч варіантів того, як саме це «не так» буде розвиватися. Немає одного фактору ризику, одного шляху розвитку, одного способу запобігання і / або одних ліків. Згадаймо, наприклад, куріння. Ризик розвитку пухлини — доведено? Та начебто так. Але хтось може палити як паровоз кожен день і померти в 95 років, впавши зі сходів. Але такий випадок не знімає клеймо з куріння, як небезпечного. Так чому якісь поодинокі (і вельми сумнівні) випадки «одужання» під дією невідомо яких препаратів повинні миттєво зробити ці препарати панацеєю і ґілеадським бальзамом?

У багатьох постах пишеться щось на зразок «препарат [вставте назву] атакує тільки пухлинні клітини, а здорові не чіпає». Ну не може препарат з 1 або 2 молекулами таке робити. В принципі. Якби злоякісні клітини так сильно відрізнялися б від здорових, що їх могла б розпізнати 1 молекула ціанідного «цукру», то ці клітини давно б впізнавалися імунною системою організму як чужі. А пухлинні клітини дуже часто з успіхом уникають уваги імунної системи (*).

Ах, пишу про «препарат» а так і не спромоглася поширитися на рахунок цього «вітаміну B17». Взагалі, вперше почувши про «вітамін В17» я здивувалася нітрохи не менше випадку, коли мій одногрупник на 2му курсі намалював по пам’яті формулу вітаміну B12 на дошці.

“Вітамін B17”. Чому лапки? Та тому що ніякиц це не вітамін. Ця назва відповідає прекрасному глікозиду (генцібіозід нітрит мигдальної кислоти, C20H27NO11, щоб усіх лякати), який, гідролізуючись, може давати синильну кислоту. (**) Ням-ням, хороший вітамінчик. Саме те, що треба організму, щоб припинити вживати кисень за призначенням.

Так що ось такі от страшні вчені — змовилися і не дають людям помирати. А хто їх просив? Адже можна сироїдінням, гарною екологією і іншими народними засобами вилікувати що завгодно! (сарказм)

І останнє. Аргумент «раніше не хворіли на рак» прохання не пропонувати. З двох причин. По-перше, «раніше» (коли б це не було, але я підозрюю, тут мається на увазі десь зі сто років тому і раніше) особливо ніхто не розбирався, від чого померла та чи інша людина — померла і померла, земля їй пухом. Так що рак це чи не рак — не відомо, окрім поодиноких випадків коли археологи відкопують цікаві рештки і починають роздивлятися причини смерті (див. літературу внизу). А по-друге, згадаймо, яка середня тривалість життя була у людей «раніше», — людина 30-річного віку вважалася старою (Джульєтті було 13, і вона не вважалася маленькою, а вже дівчиною яка могла одружуватися). А пухлина — це зворотна медаль довголіття… ну і багатоклітинності теж. Чим довше організм живе, тим більша ймовірність того, що щось піде не так.

K.

* Ну, щоб бути зовсім чесними, це не завжди так, і на це є ряд робіт. Але часто, коли пухлина вже сильно прогресує, клітини її ховаються від імунних клітин, або ж просто послаблюють імунітет, як у випадках з лейкемією.

** Такий гідроліз відбувається за участю ферментів, як амигдалин β-глюкозидази або пруназин β-глюкозидази. В доводах «за вітамін B17» пишеться, що нібито такі ферменти присутні в великих кількостях тільки в ракових клітинах — вельми спірне питання. Вистачає, у всякому разі, токсичності цього препарату для всього організму, при спробі використовувати його як антиракові ліки. Більше і детальніше:

• pubchem amygdalin
• toxicology data network
• рекомендації Cancer Research UK з приводу B17  та його опис

Про онкогени і гени-супресори пухлин див вкладиш тут: Genes and Cancer / American Cancer Society

Про рак у стародавні часи:

• David, A. Rosalie; Zimmerman, Michael R. (2010). “Cancer: an old disease, a new disease or something in between?”. Nature Reviews Cancer. Springer Nature. doi:10.1038/nrc2914.