Непопулярна премія: шпаргалка для журі

Редакція порталу “Моя наука” ознайомилася з  претендентами на Премію НАН України за популяризацію науки. Ми стурбовані подіями навколо премії, а тому звертаємося до Академії наук, наукової спільноти, популяризаційно-освітніх спільнот, а також до журі цього конкурсу з аналізом процесу підготовки цієї премії та пов’язаних з цим ризиків для репутації науки. Ми пропонуємо свої варіанти дій, які можуть виправити ситуацію.

Передісторія конкурсу

26 січня 2022 року НАН України заснувала Премію за популяризацію науки. Премії передувало створення Комісії НАН України з питань комунікацій із суспільством і популяризації наукової діяльності – її було засновано рішенням Президії 4 листопада 2020 року. Треба відзначити, що в доповіді академіка Олега Рафальського з цього приводу багато правильних слів: потрібно поглибити інформаційну взаємодію з громадськістю й владою (бо від того залежить престиж української науки), інформувати бізнес про наявні дослідження (що сприятиме інвестуванню в прикладні галузі), нейтралізувати негативні інформаційні кампанії (боротися з антинауковим і псевдонауковим лобі потрібно постійно) тощо. Окремо доповідач відзначив популяризаційну активність окремих науковців, що здебільшого Президією ігнорувалася. Особливо цікавий пасаж:

“Наприклад, уже кілька років поспіль у різних містах України проводяться науково-популярні акції «Дні науки», організовані Радою молодих вчених НАН України та радами молодих вчених відділень НАН України.”

Усе це добре. Тільки пізно.

Нагадаємо, популяризація науки в Україні бурхливо розвивалася у 2013-2015 роках, коли ініціативи зростали, що ті гриби після дощу. Однак відсутність фінансування та інституційної підтримки призвела до закриття багатьох проєктів. Констатувати потребу популяризації після провалу інформаційної кампанії на першому етапі пандемії коронавірусної хвороби – це запізнитися фатально, у буквальному сенсі. Люди, яким була потрібна надійна й чітка відповідь науковців, що їм довіряє суспільство – уже померли. Одночасно, такі співробітники НАН як Владислав Гончарук і Надія Жолобак послідовно знищували залишки репутації Академії наук. Згадані “Дні науки” на той час були призупинені через пандемію, а переобрані Ради молодих вчених відділень та всія НАН переважно зацікавлені в співпраці з бутафорською РМВ при МОН.

Кінець січня 2022 року як час створення премії за популяризацію науки теж був невдалий — до російського вторгнення залишалося 4 тижні. Тому конкурс стартував лише 23 грудня. Загалом, ідея конкурсу правильна. Не всі популяризатори “однаково корисні”, про це знають усі в галузі. І кому ж, як не НАН, найбільшому осередку справжніх науковців, узятися за встановлення планки. Тим більше, що за десятиліття активної комунікації українських учених і суспільства, ніхто подібної премії не створив (конкурс для молодих популяризаторів від РМВ МОН навесні 2021 року переважно викликав недобрі усмішки).

Процес подачі документів як запобіжник від участі

Однак, і тут нас спіткала халепа. Правила конкурсу приголомшили можливих кандидатів: потрібно було подати документи в паперовому вигляді, а також принести на флешці; сумарно обов’язковими є аж 7 документів, на деяких має бути печатка; висунути кандидатури могли лише академіки або наукові установи (переважно вчені ради).

Реакція популяризаторки науки (авторка наукпоп блогів, радіопередачі “Наука як по маслу”, авторка науково-популярних книжок тощо) Ольги Маслової була швидкою:

Боже, це просто настільки погано, що я не можу. Це квінтесенція трешу, дичини, невідповідності часу та уособлення всього того, що саме популяризатори науки намагаються перебити у сприйнятті науки суспільством.

Подібну позицію висловив Олексій Болдирєв:

Можна було просто не робити конкурсу, а роздати грамоти. Думаю, в 30 грамот Президія би вклалася, якби хотіли дійсно щось зробити.

Імовірно, не такої відповіді очікували організатори премії…

Заспокоював колег автор блогу “Довколоботаніка” Олексій Коваленко:

Цього року це неможливо було змінити. Більшість моїх пропозицій врахували, обіцяли наступного року повернутися до втілення ідеї з нормальним поданням.

Тобто все буде добре, але наступного року. А поки ми чекаємо наступнорічного добра, виходить те, про що попереджали. На 3 номінації подано аж 12 номінантів. Причому в одній номінації – науково-популярна програма – номіновано лише один проєкт. У номінації наукпоп публікація ситуація не набагато краще: з чотирьох номінацій дві – це статті американського журналіста в журналі Science, одна належить колективу газети “Світ” і одна – дослідникам з Наукової сільськогосподарської бібліотеки. Лише в третій номінації – науково-популярні проєкти на будь-який смак – є деяке пожвавлення. Принаймні за кількістю учасників і учасниць.

Отже, перед журі стоїть непроста задача, видати перші премії. Ми на порталі “Моя наука” вже понад 11 років ведемо базу “Мережа про науку“, а тому знаємо основні наукпоп проєкти, слідкуємо за їхнім розвитком та досягненнями. Крім того, наші редактори брали участь у складі різноманітних журі, зокрема “Конкурсу наукових зображень” від Вікімедіа Україна. З цього досвіду можемо оцінити нечисленних учасників і учасниць цього конкурсу.

Найкраща публікація: між зрадою та компліментами

У номінації «Найкраща науково-популярна публікація…» такі претенденти:

Американський науковець і журналіст Річард Стоун зі статтею про Харків та серією статтей про українську науку в журналі Science. Що тут сказати: Стоун – кон’юнктурний журналіст, який пише так, як хоче сьогодні суспільство. Добре, що він написав про трагедію війни. Проте зовсім нещодавно він писав про інше.  “Для балансу” в своїй статті “Ukraine mourns a lost science jewel” від січня 2015 року Стоун пише:

Чимало інших дослідників вітають возз’єднання з Росією… Дослідження прогресуватимуть, каже Сергій Станічний з МГІ [Морського гідрофізичного інституту]. “Корупція в російській науці нижча ніж в Україні, всі процедури більш прозорі”, стверджує він.

Тобто Стоун на весь світ вустами свого респондента заявляє, що Україна – корупційна країна, а Росія – рай для наукових досліджень. Цей пасаж виданий за чисту монету, без будь яких фактологічних поправок. Причому іншу статтю Стоуна “Out in cold” (2016) журнал “Science” зняв через лист українських науковців, які вказали на порушення журналістської етики та навіть резолюцій Генеральної Асамблеї ООН. Саме статті Стоуна і реакція молодих вчених на них змусила НАН України випустити заяву щодо статусу Криму в науковому контексті. Давати такому діячу першу премію Національної академії наук, на наш погляд – щонайменше принизливо для країни.

Найкраща програма: залишиться тільки один

У номінації “Найкраща програма про науку…” подана єдина робота під назвою #НАУКАПРОСТО від команди проректорки з науки Київського національного університету імені Тараса Шевченка Ганни Толстанової. Фільми є продовженням однойменного арт-проєкту по типу “наука і мистецтво”, що демонструвався раніше в університеті. На побіжний погляд як арт-проєкт, так і фільми зроблені добротно, з потрібними акцентами на красоті та важливості наукових досліджень. Видно потужний фінансовий ресурс КНУ, вкладений у проєкт, і це дуже добре: нарешті університети вкладаються в популяризацію науки всіма силами. Псує враження від проєкту майже повна відсутність його комунікації: на сторінку в фейсбуці підписано 72 користувача (тиждень тому було лише 2), на ютуб-канал – 184 (минулого тижня були аж 5). Чи це популяризація науки, а чи візитівка для звітування по “освоєних коштах”?

Найкращий проєкт: проєктів більше, але…

Що робити?

Як бачите, журі тут не позаздриш. Кого б не обрати, будуть серйозні нарікання, а жодний великий та впізнаваний науково-популярний проєкт не подали. Створюється враження, що популяризації науки ані в НАН України, ані в Україні під час війни не стало. По-хорошому, конкурс варто було б скасувати, поліпшити правила та оголосити знову.

Окрім більш відкритої системи подання (без вчених рад і папок на зав’язках), варто було б розширити номінації. Як попередню пропозицію наводимо такі варіанти, які відповідають сучасному розвитку популяризації науки: тобто в кожній номінації зможуть змагатися не менше 5-7 потенційних переможців.

• Науково-популярна стаття: власне стаття чи серія статей
• Науково-популярне текстове медіа
• Науково-популярне відео-медіа
• Науково-популярний подкаст
• Науково-популярна рубрика чи передача в мейнстримному ЗМІ
• Науково-популярна книга
• Наукпоп для дітей
• Науковий журналіст
• Популяризатор року
• Дослідник-комунікатор року

І загальна рекомендація на майбутнє для будь-яких подібних починань. Порадьтеся з громадськістю, зі спільнотою спеціалістів, з активними науковцями в самій Академії наук перед прийняттям положень, правил та інших рішень. Це зазвичай нічого не коштує, але запобігає багатьом помилкам.