Чому обговорення переведення стрілок викликає завжди такі гарячі дискусії?

Питання весняного та осіннього переведення стрілок викликає у фейсбуці не менш жваві дискусії, ніж політика та поп-культура. Особисто у мене ці дні двічі на рік завжди одні з найгарячіших — даю коментарі різним ЗМІ майже щодня та намагаюсь максимально доступно пояснювати складні хронобіологічні дослідження на цю тему. Чому саме я про це пишу і говорю? Я кандидатка біологічних наук, з досвідом роботи у фундаментальних дослідженнях, що у певний момент вирішила сконцентруватись не на роботі у лабораторії, а на коректній популяризації знань, що були отримані іншими людьми.

Хронобіологія — наука про годинникові механізми у живих організмах та їхню взаємодію із зовнішнім часом. Це один із моїх улюблених напрямків біології та найбільш популярна тема для популяризації, пардон за каламбур. Я вже більше 5 років пишу статті й читаю лекції на цю тему із різним ступенем занурення для різних слухачів. І все добре — людям цікаво, як і чому вони сплять, що таке біологічні ритми, як працює наше тіло тощо. Але є два тригерних пункти: хронотипи (те, що у побуті зветься “сови і жайворонки”, але насправді діапазон варіантів значно ширший) і літній час.

Ми із співавторкою Нікою Бєльською нещодавно випустили книгу “Коли я нарешті висплюсь?”, у якій детально проговорили все, що хотіли донести до широкого загалу у темі циркадних (добових) ритмів та сну, надали чітке розуміння поняття хронотипу та інструменти для самодосліджень і покращення свого стану (не тільки сну). Книгу багато хто сприйняв дуже добре, і я радію, що тема біологічної ритміки стає зрозумілішою для не-біологів. Але, незважаючи на всю популяризацію, із другим питанням — переходом на літній час — все одно багато проблем. Стільки негативу на свою адресу я не отримую у жодній з інших тем, про які говорю публічно. Спочатку мені здавалось, що це “національні особливості ведення дискусій”, але останні дослідження (нижче будуть посилання) свідчать, що проблема із комунікаціями про час є у багатьох країнах і полягає у полемічній прірві між науковцями та “пересічними громадянами”, для яких “особистий досвід” завжди більш цінний, ніж “якісь абстрактні дослідження”.

У чому ж справа?

Я зараз не торкатимусь історії переведення стрілок (хоча, спойлер, вона дуже цікава) та політичних моментів, що з ним пов’язані, а говоритиму виключно з точки зору біології.

Отже, що ми маємо?

Якщо дуже лаконічно: наш біологічний годинник працює на рівні клітин та організму і має з одного боку свою внутрішню ритміку, а з іншого — орієнтується на добові та сезонні зміни ступеня освітленості та інших параметрів зовні. В ідеалі ми маємо оркестр із трильйона клітин, що виконують свої партії, і віртуоза-диригента у гіпоталамусі, що контролює правильність виконання саме цього твору саме цими музикантами у саме цьому місці. Коли хтось із виконавців фальшивить або замість правильної партитури диригент починає орієнтуватись на інший нотний текст чи відбувається ще якась халепа — краса мистецтва зникає і починається хаос.

Так і у нашому організмі:

• є внутрішній ритм, генетично і епігенетично зумовлений,
• і є зовнішні умови, які відрізняються у різний час доби та року.

Про біологічні механізми цих процесів та наші індивідуальні особливості я розказала та написала вже достатньо (і у книзі, і в окремих статтях), але хочу тут акцентувати увагу на тому, що за дослідження молекулярних процесів в основі циркадної ритміки у 2017 році було вручено Нобелівську премію, що підкреслює виняткову важливість цієї теми.

Найбільш болючим для нашого біологічного годинника є десинхроноз внутрішнього та зовнішнього ритмів, а говорячи більш сленгово — джетлаг. Реальний, коли ми кудись далеко летимо та соціальний, який ми собі влаштовуємо без переміщень у просторі, але з постійною зміною нашого режиму, наприклад, коли людина у робочі дні встає о 6й ранку, а у вихідні — о 12й. 6 годин різниці дають повільні деструктивні процеси в усьому організмі та народжують тонну мемчиків про ненависть до понеділка. Якщо справжній джетлаг при перельоті з України у США компенсується враженнями та користю від мети подорожі, а також повторюється не щотижня, то соціальний джетлаг повільно руйнує не даючи жодних приємних емоцій чи новизни. Тому як позбутись соціального джетлагу присвячені окремі розділи і у нашій із співавторкою книзі.

Переведення годинників дає дуже схожий ефект. І хоча одна година зсуву рідко проявляється якимись вираженими “гострими” ефектами на умовно здорових людях, багато даних свідчать, що протягом тижня після весняного переведення стрілок підвищується рівень смертності як від захворювань так і від ДТП і аварій на виробництвах, що відбуваються через втрату концентрації від недосипу. Тому навіть якщо ваш особистий досвід кричить “а мені навіть подобається!” то подумайте про ризик постраждати від того, що на когось іншого вплив може бути негативний.

Що каже міжнародна хронобіологічна наукова спільнота про переведення годинників?

Майже одноголосно — що це не корисна практика. Чим підкріплює свої висновки? Сотнями наукових робіт різних масштабів — від маленьких досліджень з певними обмеженнями до великих метааналізів (тобто аналізів інших робіт) та системних оглядів. Низка міжнародних організацій, у тому числі American Academy of Sleep Medicine наголошують, що використання літнього часу не є виправданим і рекомендують покинути практику переведення годинників на користь одного, географічно адекватного для певної локації, часу. Науковці пишуть великі тексти, оперують статистичними даними про смертність та вплив на здоров’я і біологічними обґрунтуваннями, терпляче пояснюють логіку роздумів, але усе це розбивається на рівні комунікацій із суспільством об залізобетонне “а мені не подобається!” та “а моя бабуся казала інакше!”. У кінці я наведу низку посилань із найбільш вичерпними статтями з біологічними поясненнями і ви зможете самі зробити висновки.

Де тоді проблема, якщо є така потужна аргументація про недоцільність переведення?

Проблем кілька. Першу, комунікативну, вже обговорили. Слова на кшталт “це впливає на тривалість світлового дня” звучать під час обговорення теми постійно і потребують окремого пояснення про біологічний, астрономічний та соціальний час, адже астрономічна тривалість дня через наші маніпуляції з соціальним часом аж ніяк не змінюється (натомість реально змінюється повільно під час зміни сезонів і це є нормальною і навіть необхідною частиною життя у певній географічній точці).

Цю проблему можна вирішити не екстреними ефірами й лекціями на тему часу та біологічних ритмів двічі на рік у дні переведення стрілок, а поступовим підвищенням обізнаності населення, покращенням рівня біологічної грамотності та загалом розвитком критичного мислення і вміння зрозуміти різницю між висновками, що зроблені у найкращих лабораторіях світу після десятків років досліджень, та побутовими висновками на кшталт “я так думаю, тому що маю право”. Обізнаність населення має привести до того що стане зрозумілою доцільність адаптації до сезонних змін ступеню освітлення протягом доби і графіку роботи, і певних соціальних моментів на які скаржаться ті кому “не подобається зимовий час” (хоча він насправді не зимовий а умовно звичайний наш час, а от літній — має цю назву бо є штучним). Тоді не доведеться маніпулювати із загальнодержавним годинником, а можна буде, наприклад, підкоригувати свій особистий режим, та/або колективним рішенням — режим роботи на певному підприємстві. Саме цим шляхом зараз радять йти провідні науковці, що досліджують питання біологічних ритмів та десинхронозу.

Друга проблема — наша національна — розмір країни, який у будь-якому з варіантів соціального часу буде підсипати дрібку страждань радикально східним та західним регіонам. Але гратись із кількома поясами на нашу країну також не найкращий хід. Хоча, звісно, пошук оптимального “українського часу” — важлива тема.

Отже, що робити?

Говорити про ситуацію. Пояснювати терпляче, що переведення годинника не є корисним. Не знецінювати особистий досвід кожного, але допомагати шукати вирішення кожного конкретного питання більш локальними шляхами, а не переведенням стрілок. Усвідомлювати, що багато хто просто й слова такого як хронобіологія не знає, тому ніколи й не звертав уваги на багато процесів у своєму тілі. Тому треба говорити ще більше і на різних рівнях — від шкіл до ютубу, фейсбуку, ЗМІ та інших варіантів.

Що почитати та подивитись щоб розібратись?

Популярний рівень:

• Відео Клятого раціоналіста про переведення годинників, а ще краще — спочатку відео про хронотипи, а потім — про переведення
• Книга видавництва Віхола “Коли я нарешті висплюсь?“, авторки: Ольга Маслова, Ніка Бєльська.
• Мої старі дописи на фб на цю тему.

Науковий рівень (всі статті найсвіжіші), тобто те, на чому базується вищезгадана популяризація:

1. Рекомендації від Асоціації медицини сну
2. Потужна робота про ситуацію з конфліктом біологічного, астрономічного та соціального часів у контексті літнього часу з рекомендаціями
3. Дуже важлива стаття про труднощі комунікацій у цій темі (для тих, хто каже, що ми показуємо тільки одну точку зору)
4. Аналіз ситуації із смертністю у тиждень після переведення стрілок навесні в Австрії
5. Аналіз кількості ДТП після переведення стрілок
6. Трохи складніша для першого сприйняття, але дуже глибока стаття про ситуацію з літнім часом у Чехії та аргументами про те, що залишати саме літній час як цілорічний — не найкраща ідея і варто зупинятись на географічному часі
7. Трохи старша (2016) стаття про економічні ефекти літнього часу, заради яких колись все починалось, але які зараз нівелюються

У кожній із статей вище є список посилань, де можна прочитати ще глибше і знайти при бажанні усі першоджерела.

Заголовне фото: Дарина Момот