Аспірантка імунології Ксенія Іванова (1995–2022)

Молода імунологиня з Запоріжжя руйнувала стереотипи про жінок у науці. 

Росія відкрито нападає на Україну, коли Ксенія Іванова закінчує аспірантуру Запорізького національного університету. Ксенія досліджує жіноче репродуктивне здоров’я, пише дисертацію з імунології, працює в лабораторії, перекладає для іноземних делегацій, організовує конференції й перемагає в міських «конкурсах краси».

Удосвіта 6 жовтня 2022 року Росія атакує центр Запоріжжя. Ракета забирає життя Ксенії, її меншого брата Тимофія, мами Юлії і тата Дмитра Іванових. Та ще п’ятнадцяти людей.

Уламки під’їзду падають на майбутнє української науки. 

1

Їхня сім’я – це бабуся, її дві доньки з чоловіками, два внуки і найстарша онучка Ксенія. Ксенія називала бабусю другою мамою. Це було царство жінок. 

В одинадцятому класі Ксенія виграла стипендію на навчання у Штатах. Але не поїхала. Родина не зважилася розлучитися з нею аж на рік.

У свої за сімдесят бабуся Ксенії Лілія Удовиченко працює фельдшеркою швидкої допомоги. Вона народилася в нині окупованому Мелітополі. Її предки походять із села Семенівка, яке колись звалося Сорокове. Дід Степан був знаним ковалем. Його сім’ю розкуркулили більшовики, і дід із бабусею довго служили в наймах у Криму.

Батьки пані Лілії побудувалися в Мелітополі. Мама-художниця гарно співала і розписувала місцеву школу.

Цей талант перейшов до Лілиної доньки Юлії та Юлиних дітей Ксенії і Тимофія. 

Після медучилища пані Лілія поїхала працювати на «швидку» в Запоріжжя. Здібну випускницю чекали в університеті. Але в Запоріжжі вона вийшла заміж і народила двох доньок. 

У 1994-му чоловік, не маючи й п’ятдесяти років, помер. Відтоді пані Лілія присвятила себе донькам. Обидві закінчили по два університети, грали на фортепіано і малювали. 

Онука Ксенія вирішила стати лікаркою, як бабуся. 

Вступила на бюджет у головні запорізькі університети: медичний і національний. У національний ходила школяркою на заняття Малої академії наук. Туди й подалася, на біологію.  

**

Дитиною Ксенія сушила квіти для гербарію, носила на дачі ящірок і шукала жуків. Школяркою перемагала в олімпіадах і вивчила англійську. З п’яти років танцювала в ансамблі. У танцях, як і в житті: не відступить, поки не досягне задуманого. 

Ксенія любила казку про жабу на ім’я Сіра Зірочка. Ця жабка щоранку приходила в сад до троянд і братків. Квіти її любили за доброту. Якось хлопчисько-грубіян обізвав жабку негарною і вигнав палицею з саду. Сіра Зірочка припинила приходити, і квіти засумували. Тоді жабка вирішила приходити лише вночі, щоб ніхто її не бачив. 

Ця казка про те, що добрі справи важливіші за красу. 

Про яскраву Ксенію говорять її праця, наполегливість і любов до своєї роботи та сім’ї. 

**

Вони просили одна одну більше відпочивати. Бабуся чекала, поки Ксенія довчиться і перейде на роботу в лабораторію. Ксенія чекала, коли бабуся вийде на пенсію. 

Колись чоловік Лілії Михайлівни, начальник цеху, запропонував їй перейти на роботу у фізкабінет. Праця фельдшерки виснажлива і ненормована. На змінах жінка сумувала за дітьми. Але як вона могла розлучитися зі швидкою – своїм життям?

Так само Ксенія – верталася додому опівночі. Вдень університет, досліди, заняття, конференції, а з години 19ї – робота над аналізами в лабораторії. Їй хотілося здобути побільше практичного досвіду. 

2

На першому курсі Ксенія йде працювати у приватну лабораторію «Діасервіс». Найбільшу в місті, області й регіоні, куди везуть кров із інших відділень. 

Медсестри в відділі розбору розділяють кров на центрифузі на сироватку і формені елементи: тромбоцити, червоні й білі кров’яні тільця. За потреби кров аліквотують – тобто розливають зразок по пробірках для різних аналізів. Звідти штативи по сотні-півтори пробірок їдуть у відповідні відділи. 

Відділ імуноферментного аналізу (ІФА), розказує колега В’ячеслав Коновалов, довго чекав на когось четвертого. Людей мало, роботи руками багато. Четверта, Ксенія, «взяла» жіночі гормони: пролактин, прогестерон і плацентарний лактоген, який здають вагітні. Також вона робила ПЛР-аналізи на Torch-інфекції – це абревіатура для хвороб, які можуть перейти від вагітної жінки до плоду. Чотири з них небезпечні для життя: цитомегаловірус, віруси герпесу та краснухи і токсоплазмоз. 

Як виконують ІФА-аналіз? Сироватку крові розкапують у спеціальні плашки – посуд, схожий на медові стільники. Роблять кілька маніпуляцій і зрештою додають реагент, від якого сироватка з вірусом пожовтіє. Результати треба внести до комп’ютера і під кожним підписатися. 

Пандемія коронавірусу додала лабораторіям роботи. Інколи Ксенія ніч сиділа над аналізами – бо зранку треба видати людям результати. 

Керівник говорив про неї: «Прийде, засяє, все зробить і піде». 

**

Випускниця факультету, молодша колега Анастасія Торянік каже, що Ксенія розвінчала для неї багато стереотипів про жінок у науці. Вони спільно організовували в alma mater конференцію молодих вчених у 2016 році. 

Кандидатка біологічних наук Віра Копійка познайомилася з Ксенією на її третьому курсі. Це була цілеспрямована студентка, яка прагнула все доводити до ідеалу. Не брала перший-ліпший приклад із підручника, а шукала в іноземних джерелах. Її реферат з імунології був на півтора-два курси «старший» за авторку. 

Віра Копійка стала науковою керівницею Ксенії. Разом із Олександрою Бекасовою Ксенія стала призеркою Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт у Чернівцях. Згодом вони втрьох із науковою керівницею виступили на престижній конференції з цитології. Участь коштує грошей, але талановитих аспіранток запросили безкоштовно. Їхня доповідь ввійшла в п’ятірку найкращих на імунологічній секції з майже сотнею виступів. 

Ксенія писала дисертацію про імунні механізми при загрозі невиношування вагітності. Дослідження стосувалося технології штучного запліднення. Для цього пацієнтці колють високу дозу статевих гормонів. Під їхнім впливом в організмі за місяць дозріє не одна яйцеклітина, а п’ять чи й вісім. Тоді яйцеклітини забирають із яєчників і передають ембріологам. А фолікулярну рідину і зразки периферичної крові передавали Ксенії для дослідження.

Віра Копійка пояснює, що в деяких пацієнток розвивається надмірна реакція на гормони – синдром гіперстимуляції яєчників. Це небезпечно для здоров’я і внеможливлює підсадку ембріона.

Ксенія шукала, як розпізнавати порушення відразу після гормональної стимуляції. Досліджувала рівень гормонів, біохімічні показники крові (тобто стан печінки, нирок, обмін речовин тощо) та імунні ознаки, пов’язані з розвитком синдрому. Вони називаються «активаційні фактори вродженого і набутого імунітету».

Специфічний імунітет людині забезпечують спеціальні клітини крові (клітинний імунітет) і білки (гуморальний імунітет). Ксенія визначала у крові жінок кількість клітин – активованих лімфоцитів. Бо активізація імунітету може вказати на розвиток синдрому гіперстимуляції.   

Як науковиця Ксенія співпрацювала з центром репродуктивних технологій і лікарями, які займаються ембріонами та спостерігають жінок. 

**
В аспірантурі молода вчена пройшла асистентську практику: вела заняття з цитології та імунології, розробляла завдання, проводила бесіди зі студентською групою як кураторка, а ще коментувала досліди з імунології на студентському науковому гуртку. Там із дрібних завдань, «принеси-подай» під час дослідів і спостереження починається їхній шлях у професію. 

На засіданнях гуртка Ксенія виділяла лімфоцити периферичної крові на «градієнті щільності». Це густа рідина у пробірці, на яку по краплі наливають змішану з сольовим розчином венозну кров. Розведена кров легша, тому не змішується з густим «градієнтом». Тоді пробірку з двома шарами – градієнта знизу і крові зверху – центрифугують. Тобто крутять хвилин сорок зі швидкістю півтори тисячі обертів за хвилину.

Під тиском кров протискається донизу і розпадається на фракції відповідно до щільності клітин. У пробірці збереться «ґудзик» еритроцитів на дні, над ним шар гранулоцитів, далі рідка прозора частину градієнту, а зверху «каламутне» кільце – концентрат лімфоцитів і моноцитів. Це так звані «мононуклеарні клітини», які й потрібні для імунологічних дослідів. Вгорі пробірки буде плазма крові. 

Ксенія «відмивала» клітини й доводила їхню концентрацію у зразку до двох мільйонів на мілілітр. Така потрібна для більшості досліджень. Займалася вона й дослідами з лектинової цитохімії – зокрема, визначала фагоцитарну активність нейтрофілів. Це основні клітини–гравці у процесах фагоцитозу, тобто поглинання і знешкодження «чужих»: бактерій, вірусів та ін. Їх є половина чи й більше (47–70%) від усіх лейкоцитів в організмі людини. Ксенія визначала їхню активність за присутністю особливих білкових структур, так званих «лектинових рецепторів». 

Коли клітини виділені у препарат, з ними можна легше і швидше працювати. 

**

Ксенія проводила імунологічні досліди, які звичайна лабораторія не виконує. Лабораторії можна поділити на три групи залежно від наявності обладнання для імунологічних методів. Є звичайні клінічні лабораторії (скринінгові методи, швидке обстеження великого потоку людей), умовно обласні лабораторії (там з’ясовують, вроджені чи набуті проблеми з імунітетом, та яка ланка страждає) і всеукраїнські імунологічні лабораторії, де можна дослідити проблему на молекулярному рівні й дібрати прицільну імунологічну терапію.

Віра Копійка згрубша описує це так. Лабораторія першого рівня встановить, що в людини алергія, бо знайде в крові імуноглобулін класу Е (IgE). Це стандартний фактор активізації імунітету, якого у здорових людей зазвичай немає. В обласній лабораторії зроблять імунограму і визначать білкові фактори неспецифічного імунітету. Це дасть змогу побачити, які механізми не спрацьовують, та на що конкретно в людини алергія: на квітковий пилок, апельсини, або креветки. 

Алерген зазвичай містить чужий для нашої імунної системи білок. Захисні білки організму впізнають поверхню цієї чужої молекули і вмикають алергічну реакцію. Імунологічний центр третього, «всеукраїнського» рівня дослідить склад білків алергену. Це допоможе зрозуміти, на що реагує організм: на унікальну структуру білка, або ж на білки, які трапляються в інших алергенах. У першому випадку людині доцільно провести імунотерапію. Вона дорога, тривала (близько трьох років), але ефективна. Під час імунотерапії організм привчають до алергену, вводячи його мінімальні дози.

У другому випадку імунотерапія неефективна, а спектр алергенів із часом розшириться. Наприклад, після алергії на креветки може з’явитися алергія на інші морепродукти. 

Щоби проводити складні аналізи, Ксенія пів року вчилася в Запорізькій медичній академії післядипломної освіти. Біологи переходять у медицину тільки після додаткової підготовки. А дівчина мала ціль – займатися імунологією на високому практичному рівні. 

3

Коли Ксенія приїжджає до бабусі, то залишає на полиці гроші. Привозить їй красиві речі й парфуми. В останній вітальній листівці просить не боятися старості й не хвилюватися, щоби не боліло серце.

За три дні до трагедії дівчина бере відпустку за свій рахунок, але залишається вдома. Хоче побути з родиною.

А потім ніч на шосте жовтня. Скрик повітряної тривоги. Гора каміння й гігантських трісок у хмарах пилюки, які ще вчора були стінами, меблями та життєвим світом запорізьких родин.

Будинок відновили коштом міста і меценатів. Але як повернутися в порожні квартири, де загинули близькі?

**

– Ми живемо минулим нашої сім’ї, – каже Лілія Михайлівна. 

Вона закінчила курси психологічної допомоги мешканцям Запоріжжя. Інколи приносить молодим колегам зі швидкої пиріжки. 

Відтепер родинні бесіди – це спогади. Щосуботи вони їдуть на цвинтар.

На пам’ятні церковні служби приходять Ксенині друзі Владлен і Злата. Родину підтримує її тренерка з танців, яка перебралася за кордон. У перші роковини тренер Тимофія провів змагання його пам’яті. На другі роковини спортивна школа замовила футболки з портретом сім’ї Іванових.

Вночі 21 вересня 2026 року Росія зруйнувала будівлю біологічного факультету Запорізького університету, в якій навчалася Ксенія.    

Ксенія Іванова – одна зі 180 українських вчених, чиє життя обірвала Росія. Важливо зберегти пам’ять про неї в українській науці.

.

Авторка: Христина Семерин.
Керівник проєкту: Олексій Болдирєв.

Підписуйтесь на сторінки проєкту в instagram та facebook.

Проєкт реалізується за підтримки групи компаній ЮРіЯ-ФАРМ і громадської організації «Наукова унія».