Відкритий лист з приводу премії НАН України “За популяризацію науки”

Сьогодні нам до редакції порталу “Моя наука” прийшов цей лист. Ми продивилися текст, впізнали кількох підписантів і підписанток, а тому вирішили оприлюднити його без правок.

Президенту Національної академії наук України академіку НАН України Анатолію Загородньому

Голові Комітету з присудження премії НАН України “За популяризацію науки” академіку НАН України Анатолію Загородньому

Науковій спільноті та популяризаторам науки України

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ

Шановні члени Президії та Комітету з присудження премії НАН України “За популяризацію науки”!

Ми, представники наукової та популяризаторської спільнот, висловлюємо глибоке занепокоєння ситуацією навколо Премії НАН України “За популяризацію науки”. За своєю ідеєю ця премія є вкрай важливою для спільноти, і саме тому легковажне ставлення до її організації є дуже шкідливим. На нашу думку, НАН України як найбільше зібрання українських вчених має достатній авторитет, доступ до інформації про колег та людський ресурс, щоб провести відбір та нагородження на найвищому рівні.

Питання популяризації науки ближче до питання національної безпеки, аніж може на перший погляд здатись. Наявність якісного українського наукпопу для різної аудиторії – від школярів до допитливих представників найрізноманітніших професій допомагає формувати свідоме суспільство та оберігає від впливу російських популяризаторів науки, чиї матеріали містять або вбудовані між рядками ідеї “русского міра” або розмивають межу між державами, що є неприпустимим у часи повномасштабної війни. Ба більше, результати боротьби із антивакцинаторськими рухами під час нещодавньої пандемії свідчать, що українські популяризатори науки можуть протистояти російським ботофермам, які поширюють антинаукову та відверто пропагандистську інформацію. Кожен популяризатор науки сьогодні виконує ще й світоглядобудівну функцію.

На жаль, за підсумками двох циклів номінацій ми можемо констатувати, що премія не виконала своєї задачі. Серед нагороджених суспільство не побачило жодного тривалого, яскравого чи унікального проєкту з тих, які відомі українцям. Підкреслимо – відомі не колегам та співорганізаторам, а саме зацікавленим людям не з академічного середовища, адже мета і сенс популяризації науки – у винесенні її здобутків за межі дослідницьких інститутів. Не відзначено також нікого з простих науковців НАН, які популяризують науку в вільний від роботи час. На нашу думку, це сталося з двох причин: неналежний спосіб номінації та неналежна робота журі.

Щодо способу номінації, то за 2 роки було подано 25 заявок (12 за перший та 13 за другий). Серед імен номінантів ми побачили лише одну людину, відому серед популяризаторів науки – Дмитра Сімонова. Поміж інших є цілком відомі діячі, тільки не в галузі популяризації науки. Разом з тим за два роки не номіновано жодного справді відомого поза межами наукової спільноти проєкта. Це свідчить про те, що механізм номінації не є адекватним. Подейкують, що живі люди не хочуть мати справу з бар’єрами на кшталт засідання Вченої ради чи папки повної папірців. Імовірно, спрощення процедури номінації могло би частково вирішити цю проблему. Окремим питанням є доцільність самовисування на конкурс такого рівня. Значно показовіше було б провести відкрите голосування за проєкти подані експертним журі або застосувати іншу механіку доречну для подібного конкурсу, де важливо врахувати як охоплення і успішність популяризації науки, так і якість та доброчесність проведення такої діяльності. Відповідно серед критеріїв має бути і “народна оцінка” і професійний аудит.

Робота журі, звісно, відбувається за лаштунками (що, ймовірно, теж можна змінити з метою досягнення більшої прозорості конкурсу). А за результатами цієї роботи можна побачити проблеми. Так, у 2023 році було нагороджено американського журналіста Річарда Стоуна, який писав настільки антиукраїнські репортажі з окупованого Криму, що журнал “Science” під тиском українських науковців відкликав його публікацію. Давати премію НАН України такій людині – ляпас усім українцям. Тоді ж нагороду здобув колектив газети “Світ”, при тому що в складі журі перебувала редакторка цієї газети! Якщо перший лауреат свідчить про нерозбірливість журі, то останній – про нерозуміння поняття “конфлікт інтересів”. Та й премійований проєкт “Наукові зустрічі” неодноразово запрошував на доповіді науково недоброчесних людей, зокрема й сумновідому антивакцинаторку, а його співзасновник Сергій Жабін після нагородження взагалі зник з України в невідомому напрямку, чим ускладнив іншим науковцям отримання дозволу на виїзд за кордон.

Цьогорічні лауреати теж викликають, якнайменше, здивування. Максимально непопулярний канал академіка Семиноженка має певний стосунок до наукової комунікації, але репутація самого академіка, віце-прем’єра в уряді Миколи Азарова, не популяризує ані українську науку, ані НАН України, де він займає провідні посади, ані саму премію. Якщо людина, що зацікавиться проєктом “Про науку компетентно”, зайде на ютуб-канал академіка Семиноженка, то окрім низки цікавих інтерв’ю з колегами побачить обкладинку мовою окупанта та архівні виступи на вже забороненому каналі “Наш”. Якби не існувало журналу “Локальна історія”, журнал “Світогляд” виглядав би більш-менш пристойно. А так – це знову сумніви. А вже нагородження журналістів із сайту Апостроф.ТВ, який популяризує астрологію та іншу псевдонауку, нікуди не лізе. І всі лауреати тепер прямо пов’язані з Президією НАН: академік Яцків – член Президії, академік Семиноженко – член Президії, Голова Північно-Східного наукового центру НАН та МОН, а Валентин Бадрак – багаторічний співавтор першого віце-президента НАН Володимира Горбуліна.

Шановне журі, шановні академіки НАН! Невже ви зібралися, щоб нагороджувати самі себе? Так не можна, колеги. Невже ви не бачите активних вчених у Академії, які роками розповідають українцям про науку простими словами? Є, до прикладу, фізик і блогер Антон Сененко, є зоологиня і авторка книг Наталія Атамась, є історики з проєкту “LikБез” та багато інших талановитих науковців і науковиць. В Україні все більше наукових журналістів та популяризаторів науки. Ми можемо допомогти створити список проєктів, за якими слідкують тисячі українців, а також розробити більш прозорі та менш сумнівні критерії оцінювання номінантів.

23.04.2024

• Олексій Болдирєв, нейробіолог,  науковий редактор порталу “Моя наука”, співзасновник проєкту “Дні науки”, лектор проєкту “TEDxKyiv”,
• Ольга Маслова к.б.н., популяризаторка науки, авторка книжок «Коли я нарешті висплюся?» та «Пригоди клітин», авторка та ведуча програми “Наука як по маслу” на Громадському радіо, співзасновниця ініціативи “Nobilitet”, авторка ютуб-каналу “Наукпопіл”, учасниця низки просвітницьких проєктів для дітей та дорослих
• Ірина Єгорченко, математикиня, Інститут математики НАН України
• Ілона Свєженцева, постдок відділу дитячої онкології Інституту раку Дана-Фарбер (Бостон, США)
• Катерина Шаванова, кандидатка біологічних наук, аналітикиня проєкту “Science at Risk”, популяризаторка науки, співавторка книжки “Страшне, прекрасне та потворне в Чорнобилі.
• Артем Албул, автор найбільшого українського науково-популярного YouTube-каналу «Клятий раціоналіст»

Підтримати лист можна за посиланням.

Заголовне зображення звідси, автор Clker-Free-Vector-Images (pixabay.com)