Сучасний підхід до вивчення іноземної мови

Для оволодіння нормативною іноземною промовою учень повинен засвоїти правила побудови повідомлень про факти дійсності, які існують в мові, що вивчається.

Понятійні категорії, такі як час, простір, кількість, тощо виражаються в різних мовах по-різному. Так, наприклад, об’єктивні дії, що є предметом повідомлення та складові розумового змісту дієслівної частини висловлювання володіють різноманітними характеристиками, які об’єктивно існують і знаходять певне відображення в мові в системі значень, властивих йому категорій. Однак, зміст цих категорій та їх кількість в різних мовах буває різним і способи їх вираження не збігається. Тому, щоб уникнути помилкових аналогій з рідною мовою, важливим моментом на початковому етапі навчання іноземної мови є формування у студентів так званої мовної свідомості.

Досі система навчання мови взагалі і граматиці зокрема часто будується індуктивно, всі специфічні особливості матеріалу виділяються в кожному конкретному випадку.

У положеннях теорії етапного формування розумових дій реалізується психологічна вимога створення системи орієнтирів у досліджуваному предметі, які розкривали б структуру кожного граматичного поняття, як конкретного поєднання основних типів мовних значень.

Опановуючи особливості іншомовної свідомості, учень опановує логіку повідомлення про події реальності, яка полягає в граматичних структурах іноземної мови та здійснює при побудові висловлювання вибір граматичних засобів, адекватних ситуації.

Формування граматичних навичок і мовного вміння у сучасних курсах в основному спирається на положення теорії про мовну свідомість і поетапне формування розумових дій, що обумовлено, як вже зазначалося вище, розбіжністю засобів вираження одних і тих же понять у рідній та іноземній мовах по рівнях.

Формування орієнтовної основи іншомовних граматичних дій доцільно починати з аналізу комунікативних ситуацій, представлених мікроконтекстом рідною мовою.

Наступний етап в оволодінні системою граматичних дій і способом формою його вираження в іноземній мові, що не співпадає зі способом вираження того ж значення в рідній мові.

Далі, пропонується ряд вправ, що сприяють усвідомленню специфіки внутрішньо–групових семантичних відносин, в даному випадку — специфіки семантичних відносин всередині кожної групи часових форм дієслова, а так само способів їх мовного втілення.

Наступним етапом є співвіднесення іншомовних форм з їх значенням і завершення процесу формування понять про семантичному аспекті вивчаються дієслівних форм.

У процесі виконання системи вправ починають інтеріоризувати формальну і змістовну сторона досліджуваних явищ, де виконувані дії переходять у внутрішній план і здійснюються до деякої міри несвідомо.

На заключному етапі навчають, може проводити дії на основі вироблених в розумі правил.