9 Жовтня 2021 | Сергій Клемін
Категорія: Я так думаю (особистий блог)
Теги: зоологія, наука та мистецтво
Продовжуємо вас знайомити з нашими чудовими гостями. У нас на зв’язку морська асцидія (Ascidiacea). Вона сьогодні в гарному настрої, готова дати невелике інтерв’ю і трохи розповісти про себе.
Часто мені заперечують, мовляв, життя без мозку — взагалі не комільфо. “Дурний” — значить ніякої кар’єри, не доб’єшся успіху в житті, товариші не поважатимуть тощо. Я — звичайна морська асцидія (Ascidiacea) з типу хордових, підтипу покривників (Urochordata), скажу на це просто: у мене є своя позиція. Ви хочете, щоб вам компостували мозок на роботі? Ви хочете, щоб вами маніпулювали? А промивання мозку заради якоїсь пропаганди бажаєте? Знайоме і неприємне відчуття, чи не так? Так ось, мною вибір вже зроблений, і мій вибір — це вибір у бік свободи. Якщо немає мозку — немає проблем. Я вважаю, що жити без мозку можна і навіть потрібно: ніяких тобі стресів, тривог, депресії і позачергових походів до свого психотерапевта, ніяких неврозів і зайвих фінансових витрат. Живеш тільки для себе. Ви питаєте, що для мене означає любов. Відповідь банальна до непристойності. Єдина любов, яка мені знайома, — це любов до себе. Іншими словами, роби все, щоб твоє життя було комфортним і приємним. Ніяких секретів. Шлюбний партнер мені теж не потрібен. Ми — гермафродити (коротше, наші організми продукують жіночі та чоловічі гамети, їх злиття в статевому процесі утворює зиготу). Але на цьому спецефекти не закінчуються: справа в тому, що ми можемо розмножуватися і брунькуванням (тобто коли з виростів тіла материнського організму формуються дочірні особини); завдяки такому типу розмноження у нас розростаються цілі колонії сидячих асцидій. Уявляєте? Хоча можемо проводити життя і поодинці.
Як так сталося, що ми докотилися до такого життя? У молодому віці (до отримання паспорта) ми починаємо свою подорож з пошуку відповідного місця для осілого способу життя. Доводиться телефонувати багатьом ріелторам, гуглити карту кам’янистого дна, дізнаватися ціни, їздити на зустрічі із забудовниками. Коротше, аврал, і потрібно вмикати мозок (до речі, у нас цей згусток містить понад 300 нейронів, і це непогано для розрулювання справ). Скажу, не всім личинкам везе. Але якщо вже знайшли відповідні корали з краєвидом на шикарну паркову зону (та ще й у спальному районі), то потрібно чіплятися за це місце. А чіпляючись, починаю вести осілий спосіб життя. Розумієте? На носі іпотека, а мозок — дорогий і витратний орган. Щоб звільнити себе від зайвого вантажу, його потрібно з’їсти. Не так прямо відразу, але власні мозкові вузли добре перетравлюються під огірочки і олів’є. Так роблять багато моїх товаришів. До речі, один з ваших колумбійських нейробіологів підкинув цікаву ідею, мовляв, мозок — це орган, який включає в себе систему просторової навігації. Коротше, він особливо потрібен тим організмам, у яких “на роду написано” багато рухатися, а ті, у яких такої мети немає, він як би і не дуже потрібен. У них, звичайно, ведуться суперечки, але ідея мені подобається. Дао — це шлях. Навіщо мозок, якщо ти вже всюди прийшов?
У цілому я задоволений своєю долею: маю любов до себе, веду осілий спосіб життя, на роботу не ходжу, в шлюбі ні з ким не перебуваю, коханок не маю (мозку теж). Можливо, це і є нірвана. А якою її уявляєте ви?
Зображення: Ascidie rouge (Halocynthia papillosa). Початково цей файл було завантажено користувачем Elapied для французької Вікіпедії, потім перенесено з fr.wikipedia на Вікісховище. Ліцензія: CC BY-SA 2.0 fr. Джерело: wikipedia.org
Обговорення