BAW2020. Паразити мозку: нефантастичні історії


Тиждень мозку 2020 пройшов у незвичному для організаторів онлайн-форматі через обмеження публічних заходів внаслідок коронавірусної хвороби 2019. Утім це дає змогу всім охочим передивитися записані лекції в будь-який зручний час. “Моя наука” публікуватиме записи лекцій і дискусій потроху, а всі вони невдовзі будуть доступні на нашому Youtube-каналі.

Першою ми публікуємо лекцію нашого автора Олексія Болдирєва, яка присвячена так званим “паразитам мозку”. Мова йде про гельмінта, личинка якого змінює поведінку мурашок, а також про одноклітинного протиста, що порушує функції нервової системи ссавців, зокрема й людини.

Лекція “Паразити мозку: нефантастичні історії” прочитана 2 листопада 2020 року під час “Brain awareness week Ukraine 2020 COVID edition”

Ланцетоподібний сисун має пройти кілька стадій розвитку, щоб завершити свій життєвий цикл і розмножитися. Яйця гельмінта потрапляють до равлика, де виводяться та розмножуються перші личинки. Надалі вони виходять з молюска й потрапляють до мурашки. У мурашці одна з личинок прикріплюється до підглоткового ганглію, а інші інцистуються в м’язах та внутрішніх органах. Невідомим способом личинка у голові примушує мурашку* вночі лізти на травинку, збільшуючи ймовірність її випадкового з’їдання травоїдними ссавцями — своїми кінцевими хазяями.

Токсоплазма — це одноклітинний організм-паразит. Проміжними хазяями токсоплазми є травоїдні ссавці (зокрема й сумчасті) і птахи, а кінцевими — хижі звірі, зокрема котові. Людина також є проміжним, чи тупиковим хазяїном, оскільки людину ніхто не їсть нині в природі. Токсоплазма викликає небезпечне захворювання токсоплазмоз. Загальна дія токсоплазми пригнічує нормальну роботу нервової системи через зараження нейронів, а також підтримання хронічного запалення в організмі.

Лектор також розвіює популярний міф, що одноклітинний організм украй високоспецифічно контролює поведінку своїх проміжних хазяїв, про так званий “фатальний потяг” жертви до хижака. Найновіші наукові дані свідчать про різноманітний неспецифічний вплив паразита на різні ланки імунної, гуморальної та нервової системи, який виражається також і в зниженні активності й обережності ссавців-жертв.

А наші статті, що допомагають відрізняти міфи від надійної інформації в пов’язаних з наукою галузях, ви можете прочитати на сторінках проєкту “Щеплення правдою”, який “Моя наука” виконує разом з громадською організацією Unia Scientifica за підтримки Міжнародного Фонду “Відродження”.


* “мурашка” — правильна зоологічна назва родини комах, а не зменшувальна форма від “мурахи”

Обговорення

Цікаво, а токсоплазмоз не пов’язаний із поведінкою патологічних кошатників (любителів заводити багатьох котів у невеликій квартирі)? В даному разі версія про паразитів у мозку, які спонукають інфіковану людину підбирати побільше бездомних котів, виглядає досить переконливою.

Ну дивіться, таку ситуацію треба дуже гарно розкласти по поличках: в нас є “кошатники активно збирають котів. Чи пов’язано це з токсоплазмою?”

треба дослідити 1) чи частіше завзяті кошатники хворіють на токсоплазму. 2) чи відрізняється їхня поведінка від людей які активно збирають щось інше, особливо з синдромом патологічного накопичення, — силогоманією. 3) як відрізняються завзяті кошатники які мають токсоплазму від тих що не мають. Це все мінімальні тести аби виключити інші причини маніакального кото-накопичення під впливом токсоплазми від можливих інших чинників.

Так, є нещодавній мета-аналіз чи загальний обцесивно-компульсивний розлад може погіршуватися токсоплазмозом (doi: 10.1371/journal.pntd.0007306) і його висновок: це не виключеноб, але питання не досліджено гарно, робіт дуже мало і вибірка маленька, то треба вивчати далі.

Нам здається, що дуже важливо пам’ятати що біологія, а особливо нейронаука, набагато складніші ніж прості пояснення. Особливо пояснення типу just-so-stories помилки (“просто казки”, названої так за збіркою розповідей Кіплінга про те, як певні тварини отримали ті чи інші риси: ніс у слона став великим, бо цей ніс вкусив і витягнув крокодил). Такий вид пояснень приємний та інтуїтивно зрозумілий, а звідси переконливий, але він не дає насправді фізіологічного пояснення: на які саме нейрони може вплинути токсоплазмоз селективно? що змінюється в поведінці при такій зміні? і головне як це могло еволюціонувати? Бо еволюція працює з генами, а поведінка знаходиться на декілька рівнів організації вище за ДНК.

От тут гарний гумористичний комікс на тему того, чому немовлята виглядають як витягнутий м’яч, і мають більш гнучкі кістки, більше жирових тканин на масу тіла в порівнянні з дорослими, та відсутність волосся по шкірі (відповідь: звісно бо прадавня людина хотіла розселити своїх дітей найбільше і кидала їх як м’ячі на довгі відстані, жирова тканина захищала їх, а відсутність волосся робила їх більш аеродинамічними. Бінго, скільки всього пояснено!)

Дякую за відповідь! Я сама не прихильниця простих пояснень, просто в цьому науково-популярному відео, що колись було розміщено на каналі “Цікава наука”
https://ms-my.facebook.com/ukrintelligence/videos/%D1%8F%D0%BA-%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%B8%D1%82%D0%B8-%D0%B7%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%8E%D1%8E%D1%82%D1%8C-%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D1%96%D0%BD%D0%BA%D1%83-%D1%81%D0%B2%D0%BE%D1%97%D1%85-%D1%85%D0%B0%D0%B7%D1%8F%D1%97%D0%BD%D1%96%D0%B2/608668379684306/
згадується про можливий вплив токсоплазми на поведінку людини, тож я й вирішила поцікавитись детальніше. Спасибі за лінк на статтю!

Відео гарне, але в ньому помилки 🙁 навіть не помилки, а наявність напрямленого сценарію: напр., мураха ходить допоки не наштовхується на ідеальний листочок для розвитку паразита. Але в дослідженнях немає нічого про вибірковість мурах до листочків, це можуть бути і не листочки взагалі, а просто що в них кусання передує загибелі:
“Infected ants may die in various locations such as under leaves, on tree bark and attached to stems [15]. Dying is preceded by biting behaviour where ants clamp onto plant surfaces.”
(10.1371/journal.pone.0004835)

Напишіть відгук

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.