ЕЕГ та ЕМГ

Сторінка проекту англійською

У 1908-1914 роках Володимир Немінський працював у лабораторії кафедри фізіології Університету святого Володимира, де йому й довелося виконати свої найзнаменитіші праці з дослідження електричної активності кори головного мозку собаки.

Перші виміри були зроблені лише 1912 року, бо до того потрібно було придбати, а потім розібратися зі складною апаратурою. До того дослідники ще не могли отримати записи струмів на папері, а основними способами виявити електричні явища в живому організму було спостереження за дзеркальним гальванометром або “вислуховування” потенціалів за допомогою телефону методом Миколи Введенського. Дослідження самого Немінського здійснювалося за допомогою струнного гальванометра, коливання якого записувалися на фотопапері, що рухався. Це дозволило вперше здійснити справжній запис електричних коливань у головному мозку жаби та собаки, який автор назвав “електроцереброграма”.

На момент цих експериментів все ще була не дуже ясною природа електричної активності мозку. Деякі дослідники, зокрема попередній завідувач кафедри фізіології Сергій Чир’єв, розглядали їх як продукт взаємодії власне активності нервової тканини, а також руху крові по судинах, що омивають мозок та м’яз. У своїх статтях Немінський спростував ці ідеї, чітко довівши, що характер електричних хвиль мозку не пов’язаний зі змінами частоти пульсу дослідної тварини. Щоб довести, що записані потенціали мають саме нервову, а не м’язову природу, дослідник використав блокатор нервово-м’язової передачі кураре. Також він підтвердив, що електричні сигнали, записані через штучно зроблений отвір у черепі, ідентичні тим, що вдається зареєструвати з неушкодженої поверхні голови собаки. Таким чином, Немінський відкрив можливість використання вимірювання елекричної активності кори головного мозку не лише в наукових експериментах, але й у клінічній практиці для людини.

Немінський також звернув увагу на періодичність електричних коливань мозку, і виділив 7 типів хвиль, що спостерігаються на записаній електроцереброграмі, та назвав їх римськими цифрами – I, II, III, IV, V, VI і VII. Для кращої роботи струнного гальванометра ним був розроблений подвійний ключ-комутатор та апарат для виготовлення струн.

Наукові праці Немінського були опубліковані в німецьких журналах у 1912 та 1913 роках і швидко стали відомі в науковій фізіологічній спільноті. На жаль, як ми бачили вище, особисті фінансові труднощі, ймовірні непорозуміння з Чаговцем, тяжкі умови війн та революцій перервали перспективну серію досліджень Правдича-Немінського. Лише 1925 року вийшла його наукова праця, яка узагальнювала весь досвід нейрофізіолога. Він і надалі намагався вивчати електричні явища, попри матеріальну скруту та політичний тиск.  У другій половині 1920-х років вийшли його наукові статті, присвячені іншому методу – електроміографії. Правдич-Немінський виявив, що електрична активність у скелетному м’язі присутня не одночасно по всьому м’язу, а по черзі: спочатку нервовий компонент, а далі м’язовий. За допомогою електроміографії він вивчив динаміку втомлюваності м’яза.

Тим часом у 1924 році маловідомий на той час німецький психіатр Ганс Бергер здійснив запис активності головного мозку людини. У статті, опублікованій 1929 року він назвав метод “електроенкефалографією”, а різні типи коливань, які принципово не відрізнялися від тих, що спостерігав Правдич-Немінський на собаці – грецькими літерами “альфа”, “бета”, “гама”, “дельта”, “тета”, “мю”. Цікаво, що Бергер знав про праці Правдича-Немінського та посилався на його роботи. Втім, чомусь він обрав шлях уведення нових термінів. Німецькі колеги довго не сприймали значення роботи Бергера, тому, ймовірно, в рівних умовах відбулася б конкуренція між термінами Правдича-Немінського та Бергера. Втім, це було неможливо. 22 квітня вийшла праця німця, а 5 листопада український професор уже був арештований.

Повернувшись до нормальних умов праці 1949 року, Правдич-Немінський намагався повернути свій пріоритет. Але, на жаль, його вже було нечутно за залізною завісою.

Назад до початку

Продовження

Цю сторінку створено як частину Європейських онлайн проектів з історії нейронауки за фінансової підтримки гранту Федерації європейських товариств нейронаук 2016. Автор: Олексій Болдирєв. Ця робота поширюється під міжнародною ліцензією Creative Commons Attribution 4.0.