Лікнеп із СНІД та ВІЛ

Ми розпочинаємо нову рубрику «Питання від читачів». Приводом стало декілька запитань, що ми нещодавно отримали від одного PR-менеджера. Її цікавили ВІЛ та СНІД. Якраз сьогодні у світі відмічається День боротьби із СНІДом, тому ми нагадаємо тим, хто забув, що це за хвороба.

Чим відрізняється СНІД від ВІЛ?

СНІД – це синдром (сукупність симптомів) набутого імунодефіциту, який може виникати під дією численних факторів, що пошкоджують імунну систему. Наприклад, віруси (герпесу, цитомегаловірус, Епштейна-Барра тощо), цитостатики, іонізуюче випромінювання та інші. СНІД, що виникає при інфікуванні вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ, HIV) є найбільш тяжким, злоякісним, невиліковним (наразі) захворюванням із загрозливою епідеміологією. Тим не менш, сучасна підтримувальна терапія дозволяє вважати СНІД, що викликаний ВІЛ, несмертельним захворюванням за умов лікування. ВІЛ-позитивний статус ще не означає наявності синдрому, але із великою ймовірністю переходить у нього через деякий час (від місяців до років).

Розкажіть, як відбувається діагностика хвороби

Сучасна діагностика СНІДу, викликаного ВІЛ, базується на комбінації двох методів – імунологічного та генетичного. Всесвітня організація із охорони здоров’я (ВООЗ) рекомендує наступні методи для діагностики захворювання: тестування на наявність антитіл до ВІЛ, підрахунок кількості CD4 лімфоцитів та оцінка вірусного навантаження методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Комбінація тестів дає нікчемно малу похибку у визначенні вірусів, можливість помилкового результату не перевищує 0,5%.

Як впливає вік людини на її схильність та боротьбу із цим захворюванням? Особливо мене цікавить молодь.

Інформація вельми обмежена. Скоріш за все, ніяких особливостей протікання ВІЛ-інфекції в залежності від віку нема. Єдиний унікальний феномен був встановлений у новонароджених дітей, що інфіковані матерями вертикальним шляхом (внутрішньоутробно, до народження), у яких постнатально виявлено ВІЛ-інфекцію, яка безслідно зникла впродовж декількох місяців. Які механізми допомагають організму новонародженого без лікування позбавитися ВІЛу, невідомо.

Щодо молоді, то можна сказати, що у найбільш сексуально активної частини населення і риск інфікування найвищий.

Які, на Вашу думку, потрібні реально фінансові та часові ресурси для боротьби із захворюванням?

На жаль, цивілізований світ не зацікавлений у рекламі кохання та вірності. Це не приносить доходів PR-компаніям та не збільшує споживання. Хоча саме дотримання вірності партнеру є найкращим засобом профілактики захворювання.

Проблему із одноразовими шприцами практично вирішено, донорська кров ретельно перевіряється,частота ятрогенних (викликаних лікарськими помилками) інфікувань різко зменшилася.

Прокоментуйте «Рух із заперечення ВІЛ/СНІДу», будь-ласка.

Це псевдонауковий напрям, що заперечує очевидні речі та базується на «теорії всезагальної змови». Найбільш простий спосіб дискусії із цією категорією населення, на наш погляд, є посилання до генетичної бази даних, де із незаперечною точністю наведена послідовність всіх нуклеотидів у геномі цього віруса. Крім того, описані поліморфізми (однонуклеотидні заміни) у різних ділянках цього вірусу, що визначають його різну вірулентність (здатність викликати захворювання) збуджувача. Звичайно, заперечувачі будуть підозрювати і ці наукові дані у сфальшованості, але тверезий спостерігач зможе оцінити сенс та об’єм потрібних «фальсифікацій». В основному, адептами цього руху стають неспеціалісти або вчені, які розчарувалися у науковому прогресі як такому. Багато там і молодих матерів, в яких виявлений ВІЛ, але які бояться засуджуваної суспільством хвороби. В Україні та пострадянських країнах цьому руху сприяє низький рівень освіти суспільства. Вчені та лікарі мають взятися за просвіту широких верств населення та пояснювати принципи діагностики та лікування.

Зі свого боку ми на «Моїй науці» вже намагаємося розповісти цікаве і корисне про СНІД.

На запитання відповідали автори “Моєї науки” Dosenko і Brunei, за що ми їм дуже вдячні.