Існує деяка насолода в сльозах (Овідій)

Я тій сльозі сказав: не йди.
Я тій сльозі сказав: сиди…
М. Вінграновський

Чому ми плачемо? Навіщо з очей течуть сльози? Чому вони солоні? Напевно, про це починаєш задумуватись ще у дитинстві. Але після отримання коротких відповідей, багато хто зупиняється і більше таких запитань не ставить. А даремно. Адже розглядаючи будь-який, здавалося б, простий та звичайний процес з наукової точки зору, можна стати більш ерудованою людиною.

Тому, на прохання наших адмінів, сьогодні розкриватиму деякі плаксо-таємниці. 🙂

Для початку потрібно згадати звідки беруться сльози. Їх продукують спеціальні сльозові залози з поетичною назвою glandula lacrimalis. До складу сльозового апарату окрім самої залози входять ще слізна точка, канальці, сльозовий мішок та нососльозова протока. Детальніше про анатомію цих органів можна почитати деінде — від Вікіпедії до підручників. Виглядає ця «сльозогінна система» так:

Що ж таке сльоза? Лише вода? Сльози дійсно містять до 99% води, але для виконання своїх надважливих функцій у них має уміститися ще ряд речовин, серед яких: неорганічні речовини, білки (альбумін, лізоцим, лактоферін, ліпокалін та інші), вуглеводи, солі (особливо — хлорид натрію) та, що є найцікавішим — психотропні речовини. Нещодавно у складі сліз виявили ще й речовину ліпідної природи — олеамід, що раніше був знайдений лише у тканинах мозку. Вважається, що склад сліз є динамічним і може змінюватись у залежності від стану організму (і причин, що їх викликали). Деякі компоненти сліз до сих пір вважаються не ідентифікованими.

Виявляється, сльози бувають трьох типів:

• базальні — такі, що виділяються постійно у невеликій кількості для підтримання зволоження ока та живлення рогівки;
• рефлекторні — такі, що з’являються у відповідь на механічне або хімічне подразнення;
• психічні — сльози, що виділяються під час плачу від стресу, болю, яскравих негативних, а інколи й позитивних емоцій.

Користь перших двох типів сліз зрозуміла: зволоження, знезараження ділянки, рефлекторний процес…
Але саме психічні сльози оспівувались поетами і наділялись особливими властивостями. Біохімік Фрей у своїх роботах показав, що вони містять більше білкового компоненту, аніж попередні типи. Очевидно, що їхня поява має спричинятись певними емоціями і відповідним співвідношенням нейромедіаторів. Вважається, що такі сльози здатні виводити деякі токсичні речовини, підвищувати імунітет, сприяти заживленню ран та зниженню больових відчутів та навіть впливати на оточуючих.

Проте, попри величезну купу інформації стосовно фізіології сльозовиділення, знайти ті оригінальні роботи, у яких описуються експерименти, що доводять наявність вищевказаних ефектів — досить важко. Напевно, тому що ці висновки вже давно стали чимось загальновідомим та звичними.

Психологи радять плакати, якщо душа цього вимагає та розряджати негативні емоції. Лікарі до них приєднуються та зазначають, що люди, які звикли не стримувати сліз — живуть довше.

Одна з цікавих робіт: Rottenberg, J., Bylsma, L. M., & Vingerhoets, A. J.J.M. (2008). Is Crying Beneficial? Current Directions in Psychological Science, 17, 400-404: (і там шикарний список літератури для допитливих)

У ній з’ясувалося, що користь плачу залежить від того, як, де і коли відбулася ця подія. При цьому більшість піддослідних повідомили, що після плачу їм полегшало, третина — що легше не стало, а ще десяти відсоткам стало гірше. Настрій поліпшувався в основному у тих, хто ридав в компанії. Причому легше стало саме тим, хто таки дочекався співчуття оточення. Дослідники нарікають, що до цих пір в експериментах неможливо визначити точну картину отримання користі від плачу. Адже добровольці, які плачуть на благо науки, рідко описують поліпшення свого стану. Більш того, «лабораторний» плач часто шкодить людям, бо вони вимушено опиняються у ситуації напруження. Їх знімають на відеокамери, за ними стежать педантичні вчені. Такі умови зводять нанівець всю «очищувальну» дію плачу.

Але лабораторні дослідження все-таки дають цікаві результати. Наприклад, вчені тепер добре уявляють собі фізіологічні ефекти плачу. І з точки зору фізіології плач людини дуже корисний. На плаксах добре видно ознаки релаксації: їхнє дихання сповільнюється. Хоча при цьому помітна й деяка напруга, яка проявляється у потовиділенні і прискореному серцебитті. Але розслаблення зазвичай триває набагато довше, ніж сам період плачу. При цьому в решті решт заспокійливий ефект плачу може успішно впоратись з виниклим напруженням. Вчені вважають, що саме тому люди і відчувають приємну розслабленість після пролитих сліз.

Психологи також зазначають, що ефект від плачу залежить і від того, хто конкретно ридає. Наприклад, люди з підвищеною тривожністю або афективними розладами рідко відчувають позитивний вплив плачу. Та й ті, у кого проблеми з розумінням власних емоційних проявів, почуваються після плачу ще гірше. Таким людям плакати шкідливо.

Також мережу облетіла минулорічна новина про негативний вплив сліз на чоловіче лібідо. Цей ефект був пояснений наявністю у сльозах певних гормоноподібних речовин, що вірогідно викликають зниження рівня тестостерону у чоловіків. Детальніше можна почитати у роботі: Weaver, Janelle. Crying Women Turn Men Off”. Scientific American Mind, May/June 2011, p. 22, 6.

З етологічної точки зору, плач — потужний інструмент. Наприклад, Козинцев у роботі «Смех, плач, зевота: психология чувств или этология общения?» описує: «У сучасному суспільстві плачем заражаються одне від одного лише маленькі діти, тоді як дорослі зазвичай соромляться сліз. У минулому ж плач був більш соціальним. У аборигенів Австралії, Андаманських островів і Америки до недавнього часу зберігався звичай колективного плачу, пов’язаний не тільки з поховальною обрядовістю, але і з ситуаціями на кшталт прийому гостей або примирення, коли плакати усім разом було проявом дружби і солідарності. Цей звичай отримав назву «вітання сльозами». У багатьох давніх релігійних традиціях люди часто разом плакали і сміялися або одночасно, або почергово.»

Отже, якщо бажаєте займатись чимось захопливим та корисним — вивчайте природу плачу у різних аспектах: біохімічних, фізіологічних, психологічних, етологічних. Там ще є в чому покопирсатись! 🙂

За перший малюнок дякую http://dark-verry.tumblr.com/ , за другий – http://www.eurolab.ua/anatomy/230/. А також (куди ж без неї), дякую  http://en.wikipedia.org/wiki/Tears

Пост вийшов дещо сумбурний, тому для того, щоб цілковито задовольнитись, раджу почитати найсучасніші статті:

• Rottenberg, J. and Vingerhoets, A. J. J. M. (2012), Crying: Call for a Lifespan Approach. Social and Personality Psychology Compass, 6:217-227. doi:10.1111/j.1751-9004.2012.00426.x
•  A. Nakamizo et al. Crocodile tears syndrome after vestibular schwannoma surgery, Journal of Neurosurgery May 2012 / Vol. 116 / No. 5 / Pages 1121-1125 published online February 3, 2012; DOI: 10.3171/2011.12.JNS111859.