26 Травня 2016 | Ігор Ольшанський
Категорія: Біологія
Теги: ботаніка, охорона довкілля, рідкісні види, флора України, Червона книга
Береза дніпровська (Betula borysthenica Klokov) була описана українським ботаніком Михайлом Васильовичем Клоковим у 1946 році (Клоков, 1946) на основі більш ранніх зборів іншого ботаніка – Євгена Михайловича Лавренка з унікального місця – піщаних арен нижньодніпровських пісків. Цей локалітет входить до складу Олешківських пісків – однієї з найбільших пустельних ділянок на території Європи. Згодом цей вид було знайдено і в інших місцях – трохи вище по Дніпру (біля Запоріжжя та Кременчука), в пониззях Південного Бугу, на піщаних аренах Сіверського Донця та р. Єруслан в Саратовській області Російської Федерації.
Це невисокі дерева до 10 м заввишки, з білою корою, неповислими майже голими гілочками та цупкими шкірястими листками. Береза дніпровська, на відміну від інших видів беріз, які ви можете зустріти в Україні, здатна до активного вегетативного розмноження за допомогою сплячих бруньок на нижній частині стовбура (Рис.1) та спеціальних утворів – ксилоризомів, що являють собою горизонтальні підземні пагони, які можуть вкорінюватися та давати початок новим рослинам (Мойсієнко, 2007).
Рис.1 Сплячі бруньки при основі стовбура берези дніпровської (фото: Мойсієнко І. І.)
Переважно цей вид зростає доволі щільними групами-куртинами, що мають спеціальну назву – колки (Рис.2). Такий тип зростання не характерний для інших видів берез, що зростають в нашій державі. Насамперед, це пристосування до виживання серед рухомих пісків. Разом з іншими рослинами, береза дніпровська відіграє значну роль в укріпленні ґрунтів.
Рис.2 Березова колка у котловині видування на Козачо-Лагерській арені (фото: Мойсієнко І. І.)
Береза дніпровська є ендеміком (тобто цей вид поширений на малій території зі специфічними умовами), чисельність цього виду зменшується через зміни гідрорежимів, пожежі та непродуману, неграмотну і шкідливу діяльність лісівників, які заліснюють піски сосною та проводять рубки. Цей вид занесений до Червоної книги України, охороняється в Національному природному парку «Олешківські піски», Чорноморському біосферному заповіднику, регіональному ландшафтному парку «Кінбурнська коса» та інших об’єктах природно-заповідного фонду України, а також вирощується в ботанічних садах (Мойсієнко та ін., 2009).
Вважається, що за походженням береза дніпровська є близькою до берези пухнастої (Тарєєв та ін., 2013), яка в нас росте на поліських болотах. Є навіть дискусії з приводу того, чи можна її вважати окремим видом. Проте, притаманні їй специфічні особливості дозволяють стверджувати про певну її відокремленість. І, дуже ймовірно, на прикладі цього виду ми є свідками дуже цікавого процесу – видоутворення в дії.
На жаль, зараз в НПП «Олешківські піски» проводяться незаконні навчання української армії. Безумовно, в наш час військові навчання потрібні, але їх можна й треба проводити на спеціально призначених полігонах, а не нищити залишки унікальних незайманих куточків природи!
Андрій Тарєєв
Ігор Ольшанський
Олешківські піски і полігони ВСУ. Коли природу нищать в тилу
Обговорення