Суд та псевдонаука


9 січня 2019 року, певно, ввійде в історію України як важливий для наукової спільноти день. Апеляційний суд Києва відмовив діячам, що називають себе науковцями, в праві вирішувати наукові суперечки в суді.  Позивачем був декан факультету Київського національного університету Юрій Тесля, відповідачем – математик Ірина Єгорченко, одна з авторок “Моєї науки”.

Антиеволюційна Ліга на “мавп’ячому процесі” в Дейтоні (США). З журналу “Literary Digest”, 25 липня 1925

Подібних судових справ було чимало в світі. Найвідомішим був так званий “мавп’ячий процес” 1925 року в США. Насправді, це навіть не перший випадок в новітній історії України. Ще взимку 2009 року група релігійних активістів вимагала через суд у Міністерства освіти та науки додати до програми шкільного курсу біології “альтернативний погляд” на походження життя та людини – моментальне творіння їх надприродною сутністю.  Фактично батьки зажадали, щоб усім дітям викладали псевдонаукове вчення.  Суд позов відхилив без розгляду, адже сутність навчальних програм – це справа спеціалістів у науковій галузі конкретного предмету, а не юристів-практиків.  Втім, ця нібито очевидна річ багатьом громадянам незрозуміла: хочеться, щоб світ розвивався згідно з власними уявленнями, а не науковими. (Ось типова реакція на “жовтих” шпальтах.)

А вже навесні 2017 року Юрій Тесля, очільник факультету інформаційних технологій КНУ, “автор «Теорії несилової взаємодії» та більше 200 наукових праць“, вирішив дістати судової сатисфакції від Ірини Єгорченко, яка в двохвилинному виступі на слуханнях у Верховній Раді назвала його “відомим псевдонауковцем, який вчить студентів невідомо чому”. Судовий розгляд тягнувся більше року та привернув увагу до персони Теслі освіченого прошарку суспільства. Виявилося, що автор «Теорії несилової взаємодії» ще 2014 року отримав негативний відгук однієї з вчених рад свого університету про цю теорію. В ході судового розгляду, що продовжувався майже рік, до справи були долучені рецензії науковців, що спростовували застосування цієї теорії в галузях фізики, фізіології , технічних наук тощо та вказували на ознаки псевдонауки в ній.

Юрій Тесля проти Ірини Єгорченко (фото “Моя наука”)

Натомість сам Юрій Тесля багато разів наголошував, що є видатною та талановитою людиною, “найкращим програмістом СРСР” (пряма цитата), лауреатом Державної премії, доктором наук, професором і деканом, і тому, нібито, ніяк не може бути псевдонауковцем. Всю критику вбік своєї теорії він назвав образою та особистими нападками. Коли ж суд першої інстанції частково задовольнив позов Теслі, радісний декан розмістив на сайті факультету заяву про перемогу. І все ж 9 січня 2019 року справу закінчено відхиленням будь-яких претензій: питання науки й псевдонауки не вирішується в суді.

Утім окремий випадок відкрив цілу низку проблем не персонального, а системного характеру. Окремі представники наукової спільноти можуть мати екстравагантні, навіть псевдонаукові погляди, але наукова спільнота як така має реагувати на їх висловлення та захист. Причому ця реакція необов’язково має бути якоюсь агресивною чи адміністративною. Достатньо миролюбної декларації розмежування наукового й ненаукового.

Прикметний приклад, як вирішують це здорові наукові спільноти, це історія доктора Біхі, професора біохімії Лехайського університету (США). Майкл Біхі багато років викладає на факультеті біологічних наук. Крім того, він вивчає біохімію мікроорганізмів, хімічні модифікації ДНК та ядерних білків. Його індекс Гірша складає 18 і весь він досягнутий 18-ма високоякісними науковими статтями у журналах “Nature”, “PNAS”, “Nucleic Acid Research” і “Biochemistry”. Тим не менш ім’я Біхі постійно пишуть поруч зі словом «псевдонаука»: від анонімної РаціоВікі до наукового журналу “The Quarterly Review of Biology“. Він відомий серед спеціалістів з біологічної еволюції тим, що цю саму еволюцію заперечує. Біхі сформулював принцип «неспрощуваної складності», який на його думку виключає еволюцію життя на Землі. При цьому більшість науковців з ним незгідні.

Майкл Біхі (Фото: Автор Campus Photo • Bryan Matluk (The Maine Campus Online) [GFDL або CC-BY-SA-3.0], через Вікісховище)
Восени 2005 року Біхі мав виступити в суді, де розраховував захищати науковість доктрини “розумного задуму”, яку низка громадян вважали науковою та достойною викладання в школі. Факультет біологічних наук заявив з цього приводу: «… Співробітники факультету, таким чином, є непохитними в своїй підтримці еволюційної теорії, чиї корені лежать у фундаментальній праці Чарлза Дарвіна та були підтримані відкриттями, накопиченими за 140 років. Єдиний дисидент відносно цієї позиціїi, професор Майкл Біхі є відомим пропагандистом концепції «розумного задуму». У той час як ми поважаємо право професора Біхі висловлювати власні погляди, вони його персональні та не підтримуються факультетом. Наша спільна позиція: концепція «розумного задуму» не має наукової основи, не була перевірена емпірично і не має розглядатися як наукова.»Майкл Біхі до цього додав на персональній сторінці професора факультету: «Мої думки відносно неспрощуваної складності та розумного задуму є цілковито моїми особистими. Вони безумовно в жодному сенсі не схвалюються ані Лехайським університетом узагалі, ані конкретно Факультетом біологічних наук. Насправді, більшість моїх колег на Факультеті радикально не погоджуються з ними.» Це трохи контрастує з заявами пана Теслі, де він емоційно звинувачував своїх ворогів, внутрішніх і зовнішніх, писав про те, що в нього більше наукових статей, аніж у критиків (ні, не більше, отут все). Як це несхоже на поведінку професора Біхі! Втім, одна людина завжди може помилятися чи впасти в істерику. Гірше коли її не зупиняє Університет.

Що ж написано на сайті Київського університету про власного співробітника? Не перед судовими засіданнями, а у відповідь на критику щодо відсутності реакції вже після початку процесу вийшла заява адміністрації КНУ.  Керівництво не схвалило «статті, автори яких не лише негативно оцінують наукові погляди Юрія Теслі, а й звинувачують Університет у бездіяльності та ігноруванні громадської думки» та вирішило сховатися в кущі: «Щодо наукових інтересів та монографій Юрія Теслі. Роз’яснення та експертні висновки з оцінки наукових теорій можуть давати винятково фахівці, а вирішення суперечок та дискусії бажано залишати у наукових колах.» Тобто, Київський університет, на відміну від Лехайського, заявляє, що в нього нема наукової позиції (чи нема фахівців, яким університет довіряє) з приводу наукової діяльності свого адміністратора. Адміністрація заявляє: «Університет – державна установа, що діє виключно в правовому полі.»

Таким чином, Київський університет офіційно заявив, що він не розглядає себе науковою установою. І це дуже сумно, бо випадок цей непоодинокий. Ми вже спостерігали тотальне мовчання педагогічної наукової спільноти відносно дисертації Катерини Кириленко (aka #лептонівна), сліпоту спільноти за спеціальністю “журналістика й соціальні комунікації” у випадку дисертації Інеси Артамонової, неохочість медичної наукової спільноти реагувати на числені випадки імітації наукових досліджень у цій галузі тощо. З іншого боку, окремі викладачі КНУ, зокрема декан радіофізичного факультету професор Ігор Анісімов, підписалися під заявами та рецензіями щодо “теорії несилової взаємодії” та інших праць Юрія Теслі. Тому живі наукові спільноти в ньому досі є.

Багато вчених, що роблять якісні наукові дослідження, популяризують науку в суспільстві, допомагають поліпшувати освіту, об’єднались навколо “справи Теслі”. Розуміння, що псевдонаука як різновид брехні та імітації є небезпечною й за межами наукової спільноти, потроху просочується в позанаукові соціальні прошарки. І це дає надію на відродження чесності, а з нею й справжньої науки в Україні.


P.S. 11 січня в центрі “Українські новини” відбудеться прес-конференція, присвячена проблемі псевдонауки в суспільстві. А до 14 січня всіх небайдужих закликаємо проголосувати за героїв антипремії “Академічна негідність 2018“.

Обговорення

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *