Про вікіпедію: чи варто лаяти дощ


Дуже уважно прочитав сьогоднішній допис шановного Леоніда про Вікіпедію. Хотів одразу відповісти у коментарях, але спектр думок, викладених у невеликому тексті настільки широкий, що вирішив і собі запостити розлого. Необхідності відповідати аргументовано додає те, що саме я під маскою адміністратора «Моєї науки» займаюся пропагандою участі українських науковців і студентів у розвитку УкрВікі.

Я прийшов на Вікіпедію нещодавно з виключною метою залишити десь ще згадку про тих науковців з України, яких ми відкриваємо на сайті «Моя наука» — Никанора Хржонщевського і Надію Добровольську. Так я дізнався, що український розділ Вікі містить близько 450 тисяч статей, що деякі статті там якісніше за іншомовні, оскільки написані спеціалістами або просунутими любителями (у моїй спеціальності це «Петч-клемп», «Ацетилхоліновий рецептор», «Генетично модифікована їжа»), що більшість біологічних статей являють собою неякісні заготовки або автопереклад (а моїх улюблених павуків практично немає взагалі!), що існують жахливі передруки з жовтої преси чи реклами як-то «Летаргія» або «Гринізація».

Як до цього ставитися? Можна витрачати власний час і сили на чищення цієї «авгієвої конюшні» та наповнення її чистою водою знання. Можна ігнорувати Вікіпедію, як це вже сьогодні робить освічений прошарок українців. Можна лаяти її і пояснювати студентам і колегам, що не варто користуватися цим ненадійним джерелом.

Але звідки ми зараз черпаємо знання? Кілька місяців тому потрібно було оцінити роботу, де вивчався вплив германію на фізіологічні показники. Звичайно, на це були у наявності хвилини. Вводимо у гугл, заходимо на Вікі — аякже! Українська стаття порожня, російська фрагментарна, англійська містить багато інформації включно з цікавими для нас даними щодо впливу на тварин і людину. Твердження підкріплені посиланнями — вуаля, ми передивилися першоджерела і винесли вердикт. Подібного результату ми досягли б за той же час із PubMed, але це ж непопулярна тема. Якби наукових статей було більше, швидко скласти уявлення з бази даних було б неможливо.

Якщо вже Вікі користують вчені, то що казати про звичайного громадянина. Вікістаття — це перше, що видає пошуковик. З неї все починається. (Часто на ній і закінчується — укрвікі і рувікі часто-густо не мають ніяких джерел.) До цього за десяток років розвитку Вікі звикли всі. Це відбувається незалежно від нашого до нього ставлення. А значить це природня закономірність. Ми науковці, і знаємо, що природні закони потрібно досліджувати, шукати можливості впливу на них, використовувати на благо людини. А ось критикувати їх, ігнорувати чи намагатися заборонити абсолютно не має сенсу. Вони все одно будуть.

Так, Вікіпедія вважається у суспільстві джерелом знань. Я б додав: первинних знань, поверхневих знань. Дійсно, я сам про багато що довідався з Вікі. Наприклад, донедавна не знав, що знайомий мені зі школи поет Зеров і відомий з університетського курсу ботаніки альголог Зеров — рідні брати. Один випадковий клік — і я вже в курсі про цілу інтелігентну і культурну родину початку минулого сторіччя. Але далі повинні бути посилання, за якими знаходяться справжні, грунтовні знання: книжки, наукові статті, таблиці.

І тут починається погане, яке так детально розписав пан Леонід. Прочитавши сторіночку вікіпедійного вступу, людина здобуває враження, що все вже зрозуміла. Їй не потрібно тепер вивчати питання, вже всі знання є. Але чи може таке враження виникати після прочитання статті у паперовій енциклопедії? Може. Однак паперову енциклопедію рецензували фахівці, скажете ви. Цілком слушно. Їм за це гроші платили. У Вікіпедії ніхто не платить і все залежить від доброї волі спеціалістів, що готові або не готові до участі у просвітній акції. У німецькій Вікі попрацювали так, що в ній менше помилок, аніж в рецензованих енциклопедіях. Ось і питання до наших колег: чи потрібно їм освічене суспільство, адже вибір лише в тому, якою саме буде Вікіпедія, яку все одно будуть читати.

Звісно, принцип «вікіпедійності» і на мою думку має перелік вад. Це і вказані помилки, і консенсус, який вимагає дослухатися до маргіналів (правила про маргіналів досі не прийняті в Укрвікі), і неможливість писати про загальновідомі речі, на які нема наукових джерел (маловідомі псевдонаукові доктрини, наприклад). Але зменшити вплив цих явищ на розум наївних громадян можна, наповнивши українську вікіспільноту адекватними користувачами (ось, наприклад, як пан Леонід ;-)) і досягнувши більшої активності спеціалістів.

Тому мені видається, що ініціатива одесита-лондонця Сергія Силантьєва є саме тим поштовхом, що допоможе нагадати нашим науковцям ще раз, що суспільство потребує наших знань. Розказуйте учням, студентам і знайомим, як правильно сприймати Вікі, пишіть статті на конкурс біологічних статей, розповідайте про власні відкриття на «Моїй науці». А хто ж, якщо не ми?

Обговорення

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *