“Око Саурона”


– Сьогодні ми подивимося в очі галактики!

– Куди ми сьогодні подивимося?!

– Ну як. В око. Точніше – в “око”. “Подивимося”.

– ?!

– Про чорні діри знаєш?

– У бюджеті?

– У Всесвіті.

– Це що, як в тому фільмі на Інтері? “Столяр”?

– ?!

– Ну там якийсь чувак-столяр з колгоспу за кукурудзою в космос літав.

– “Інтерстеллар” чи що?

– А я що сказав?

– ….

– ?!

– Так, це як в “столяр”.

– Вони реально існують?

– Столяри? Герой Мак-Конегі був пілотом взагалі-то.

– Кого?

– Я зрозумів.

– Дірки ці реально існують?

– Так, ці дірки реально існують.

– Правду кажеш?

– Так …

– Фото пруф у студію. Намалювати ка-зна-що і я можу.

– Фото ще немає, але завтра буде. Перше в історії.

– Як це перше? А як ми до цього знали, що вони існують, якщо навіть фото немає?

– Ну ще в 1905 році, спираючись на систему перетворень просторово-часових координат Лоренца та ідеї Пуанкаре …

– Ще одна така фраза, і я забуду свій номер телефону.

– Хм. Добре. Чорні діри величезні, набагато більші за Сонце. Однак вони знаходяться дуже далеко від нас. Більш того, довжина хвилі … Забудь ..

Якщо дивитись з Землі, то чорна діра виглядає дуже маленькою і дуже дивною. Потрібен дуже-дуже великий …. телескоп, щоб її розглянути. Розмірами з цілу Землю.

– У нас є такий телескоп?

– У нас є багато телескопів по всій Землі. Поєднавши “картинки” з них за допомогою суперкомп’ютера, ми отримаємо зображення горизонту подій.

– Кого?

– Уф. Ну сфера Шварцшильда … Чорт … Акреційний диск … Аааа …

– Не відходь від теми, ти говорив про чорну діру.

– Так. Коротше. Подивися мені в око.

– Ну.

– Ти бачиш мою зіницю?

– Так, звісно.

– Ні, не бачиш.

– Ну ось вона (тицьнув пальцем у зіницю).

– Дякую за наочність … Ти дивишся в зіницю, але ти її НЕ бачиш – вона чорна.

– Припустимо.

– Частина світла, яка потрапляє на моє око, відбивається від нього, і завдяки цьому ти бачиш мою райдужну оболонку, склеру .. Білок! Але частина світла крізь мою зіницю потрапляє всередину ока і вже не відбивається назад. Око так влаштоване, що світло в ньому, в якомусь сенсі, потрапляє в пастку. Воно потрапляє всередину, але не відбивається назад. Тому зіниця – чорна, а райдужка – кольорова.

– І що?

– Завтра ми отримаємо знімки “райдужної оболонки” чорної діри. Це називається горизонт подій. Все, що знаходиться далі цього горизонту, всередині радіусу зіниці, безповоротно йде в моє око. Якщо капіляр на моєму оці лусне, ти зможеш побачити цю подію. Але якщо щось трапиться “всередині” радіуса зіниці – ти цю подію спостерігати НЕ зможеш. Воно буде знаходитися за горизонтом подій мого ока.

– У тебе капіляр луснув!

– Звичайно, ти ж засунув свій палець в моє око!.. Але ось тепер ти розумієш?

– Завтра ми отримаємо знімки райдужної оболонки галактики?

– Еврика!

– Клас!

 

Більше цікавого від автора на телеграмканалі:

https://t.me/tulsky

Обговорення

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *