Надихаюча тусовка Kyiv scientific meeting: як це було, з точки зору маленького біолога

23 Травня 2015 | Наталія Штефан

Категорії: Біологія, Фізика

Теги:


Як же добре, що на світі є розумні люди. Як добре, що цим людям приходять в голову прекрасні ідеї, що збуджують мозок. А як добре, що ці люди молоді, повні сил та енергії!

Увечері 22 травня пройшло вже четверте збіговисько талановитих фізиків, біологів та всіх, кому не байдужа наука і пре від наукової атмосфери. Kyiv Scientific Meetings організований в основному студентами Фізичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка (остов тримається завдяки Миколі Семенякіну). Особисто я побувала на заході клубу вперше та отримала масу задоволення. Кажуть, що цього разу був аншлаг. І, дивлячись на анонсовані лекції, воно і не дивно.

Першим доповідачем виступив студент Інституту біології — Василь Микитюк, знайомий багатьом біологам по організації Molecular Biology Club. Дублюючи чудову розповідь, яку він робив на засідання свого клубу про пам’ять, цього разу він дивував ще й сюрпризами у вигляді емоційного забарвлення лекції різноплановими фотографіями. А під кінець, теорія перейшла в практику: запрошений Василем гість — Богдан Руденко, спеціаліст із мнемотехніки — продемонстрував навички запам’ятовування непов’язаної між собою інформації (набір слів, шестизначних чисел та імен). Мені сподобалось, що Вася зробив ще значний акцент у своїй доповіді на забування і пригадування, окрім процесу запам’ятовування. Вперше я дізналась про те, що при пригадуванні інформація, крім того, що переходить з довготривалої в короткочасну, то вона ще й перезаписується при цьому. Таким чином, якщо ви хочете змінити чи стерти якісь неприємні спогади у своєму житті, згадайте їх у позитивному світлі та перезапишіть. 🙂

Друга доповідь вразила своєю новизною інформації, як на мене, людини з біологічною освітою. Виступав фізик-теоретик Віктор Решетняк, професор КНУ імені Тараса Шевченка. Він розповів про те, що собою являють рідкі кристали — речовини з характерною впорядкованістю молекул, що дозволяє їм бути у проміжному стані між рідиною та кристалом. Розповів, які вони бувають — ліотропні та термотропні. Останні, ті самі, що використовуються у LCD (від англ. liquid crystal display) екранах наших гаджетів та телевізорах, реагують на температуру та змінюють свою впорядкованість при її підвищенні. Саме тому, щоб не зіпсувати такі екрани, важливо не тримати їх під прямим сонячним промінням. І ще багато чого розповідав.

Дивно було усвідомити, що мембрана клітини — це теж рідкий кристал! Ще Віктор Юрійович повідав, що вперше властивості рідких кристалів спостерігав львівський учений-анатом Юліуш Планер, а не австрійський ботанік Фрідріх Рейнітцер, як вважається в світі.

Оскільки рідкі кристали можуть змінювати свої оптичні властивості в залежності від впорядкованості молекул, з яких вони складаються, а цією впорядкованістю вже навчились керувати з допомогою електричного поля, зараз активно ведуться роботи по створенню лінз зі змінним заломленням світла. Зокрема, сам Решетняк, співпрацюючи з українськими та закордонними колегами-експериментаторами, займається теоретичним розрахунком таких лінз на основі рідких кристалів.

Дивлячись на Віктора Решетняка я зрозуміла, що фізики-теоретики чи не найбільш креативні люди у світі! Уявіть тільки, що відбувається у них в голові, якщо вони виводять величезну кількість формул, створюють теорії і висувають різноманітні гіпотези, не проводячи експериментів. Їм не потрібні кольорові картинки для розуміння явищ, вони створюють їх власним розумом. Після доповіді Решетняка закортіло поглиблювати свої знання із загадкової науки — фізики.

Третьою була розповідь про маленьких рибок, що широко використовують в біологічних лабораторіях, — Danio Rerio або Zebrafish. Активована попередньою доповіддю та перервою з чаєм, печивом та живими розмовами, аудиторія задавала свої запитання прямо по ходу промови доповідачки — Оксани Півень, к.б.н., співробітниці Інституту молекулярної біології та генетики. Обговорення було настільки жвавим, що щасливі забували про час і організаторам доводилось нагадувати, що він скоро вичерпається: «заждіть із запитаннями, дайте договорити до кінця». Оксана майстерно розповіла про історію створення прозорої рибки Casper і про основні переваги Zebrafish порівняно з іншими лабораторними тваринами. Зручність полягає в простоті утримання та маніпуляціях, більшій кількості потомків і 70-тивідсотковій подібності геному рибки з людським. Окрім хваленої користі в лабі, ці рибки викликають фурор у акваріумістів, коли їх генетично «фарбують» у різні флуоресцентні кольори — від зеленого до «космічного електрику». Оксана розповідала ще багато біологічних подробиць.

На цій чудовій тусовці приємно було зустріти і наших молодих авторів Моєї Науки: Олександра та Дениса. Також наших колег з Інституту геронтології, авторів епігенетичного блогу — Олександра Коляду та ін.; редакторів новоспеченого науково-популярного журналу «Пульсар» та багато інших цікавих.

А після доповідей, вже традиційно, народ збирався на афтепаті 🙂 Хоч там я вже не була присутня, але можна здогадуватись, що це не менш цікаво, тим більше, що є можливість неформально поспілкуватись із розумними людьми, знайти собі колабораторів, або просто приємно провести час у компанії чудових людей.

Дуже рекомендую приєднуватись до Kyiv Scientific Meetings!
До речі, для тих хто все пропустив: у групі клубу є відеозаписи всіх засіданьhttp://vk.com/kyivscientific

Хочу подякувати організаторам та побажати їм натхнення! Приємно бачити як життя б’є ключем і надихає тебе самого на величні досягнення.
Жаль, що цього разу була остання зустріч у навчальноому році.
З нетерпінням чекатиму наступних зустрічей!

Ваш саентофіл.

Обговорення

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *