Береза Клокова: вид, що зникне в найближчі 35 років?


Береза Клокова – вид, що цілком може зникнути до 2050 року, тобто в найближчі 35 років. Саме до такого висновку дійшли вчені, використовуючи методи комп’ютерного моделювання.

Про цей вид люди дізналися не так давно. Український вчений-ботанік Борис Володимирович Заверуха досліджував рослини Волині та Поділля. Біля Кременця в 1959 році він вперше побачив кілька незвичайних беріз, які відрізнялися від усіх відомих до цього часу.

Це були невисокі дерева, переважно 5–15 метрів заввишки, деякі були трохи вищими і досягали 20 метрів. Ці берези мали один або два стовбури, які були в одних дерев рівними, а в інших – кривими, звивистими. Кору на стовбурах та товстих гілках дерева мали білу, горбкувату, з численними чорно-сірими плямами, але на відміну від найпоширенішої у нас берези повислої, кора у «кременецьких» беріз не відшаровувалася, тонкі гілочки в них неповислі, вишнево-бурі, а однорічні пагони були опушеними.

Їх плоди-крилатки та особливі плодові лусочки відрізнялися від усіх відомих на той час беріз. Виявилося, що сережки на цих деревах з’являються пізніше ніж звичайно. А плоди починали розлітатися лише тоді, коли інші види беріз вже закінчували плодоносити. На основі проведених досліджень у 1964 році Борис Заверуха описав ці незвичайні берези як новий вид і назвав його березою Клокова (на честь свого учителя – Михайла Васильовича Клокова).

Береза Клокова – це вкрай рідкісний вид. Він трапляється лише в невисоких Кременецьких горах. Тобто належить до вузьких ендеміків (видів що займають дуже малий ареал). В наш час росте лише близько 50 дерев берези Клокова, відомо лише дві невеликі популяції цього виду.

883-2

На думку Бориса Заверухи, береза Клокова з’явилася в плейстоценову епоху, для якої характерним було чергування періодів зледенінь і відносно теплих періодів. Зазначимо, що на території Євразії в плейстоцені жили мамонти, шерстисті носороги, печерні леви. Близько 10 тисяч років тому льодовиковий період закінчився, а клімат став теплішим і вологішим. Одні види рослин і тварин пристосувалися до таких змін, інші – зникли. А деякі – збереглися на якихось маленьких територіях. Можливо, до останніх і належить береза Клокова і раніше цей вид був більш поширеним, а в наш час зберігся лише в Кременецьких горах.

Імовірно, береза Клокова близька до доволі поширеної в наших широтах берези пухнастої або є видом гібридогенного походження, адже для беріз характерним є досить часте утворення міжвидових гібридів з поступовою їх стабілізацією та натуралізацією. Походження берези Клокова допоки невідомо, але ми сподіваємося це встановити найближчим часом.

На сьогодні на кафедрі ботаніки Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також у тісному співробітництві з відділом лісової генетики та схрещування лісових дерев Геттингенського університету (Німеччина), Інститутом ботаніки імені М.Г. Холодного НАН України та кількома іншими науково-дослідними установами України проводяться нові дослідження берези Клокова із використанням сучасних молекулярно-біологічних методів, які дозволяють доповнити та видозмінити існуючі погляди на систематику і еволюцію беріз. Також, ведеться активний пошук нових молекулярних маркерів та нових методів, за допомогою яких краще можна буде відрізняти близькоспоріднені види беріз.

Береза Клокова потерпала від впливу господарської діяльності. Наприклад, люди добували вапняк на якому цей вид росте, лісники посадили чужорідні види дерев, які пригнічують і витісняють березу Клокова. Тому постала необхідність її охороняти. Березу Клокова внесли до Червоної книги України та з 2014 року – до Червоного списку видів, що знаходяться під загрозою зникнення Міжнародної спілки охорони природи (МСОП) зі статусом «критично вразливий вид». Для охорони берези Клокова та багатьох інших рідкісних видів було створено Національний природний парк «Кременецькі гори», працівники якого слідкують за тим, щоб діяльність людей не шкодила природі. Також, березу Клокова вирощують у Кременецькому ботанічному саду та в дендропарку «Олександрія», що в місті Біла Церква на Київщині, в Ботанічному саду імені академіка О.В. Фоміна та Національному ботанічному саду імені М.М. Гришка (в м. Києві).

Одну з головних загроз для берези Клокова, окрім руйнування місцезростання через старі крейдяні кар’єри, несе легка її гібридизація зі звичайною для наших місць березою повислою.

Наразі за підтримки фонду Руффорд (Rufford) проводяться заходи, направлені на збереження Берези Клокова. Зокрема, для збільшення її чисельності і одночасного зменшення можливості гібридизації з березою повислою було вирішено провести щеплення живців з берези Клокова на березу повислу. Чи дієвим буде цей метод покаже час, але ми маємо сподівання, що цей крок сприятиме збереженню та стабілізації популяції берези Клокова.

Тож, чи зникне в найближчі 35 років береза Клокова? Ми не знаємо. Покаже час. Але наше завдання — зберегти цей рідкісний вид беріз, який пережив періоди зледенінь, щоб і після нас росла береза Клокова.

Спеціально для «Моєї науки»

Ігор Ольшанський, Інститут ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України, Київ, Україна
Андрій Тарєєв, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна, andrii.tarieiev@gmail.com

Що почитати?

  • Заверуха Б. В. Нові та рідкісні види берез української флори // Український ботанічний журнал. – 1964. – 21 (5). – С. 78–86.
  • Кагало О.О., Скібіцька Н.В., Реслер І.Я., Оліяр Г.І. Попередні дані щодо структури й стану популяцій Betula klokovii Zaverucha у Кременецьких горах // Різноманіття фітобіоти: шляхи відновлення, збагачення і збереження. Історія та сучасні проблеми. Мат-ли міжн. конф., присвяч. 200-річчю Кременецького бот. саду (Кременець, 18-23 червня 2007р.). – Кременець, 2007. – С. 170–172.
  • Ольшанський І.Г., Тарєєв А.С. Історія дослідження берези Клокова (Betula klokovii Zaverucha, Betulaceae) // Внесок натуралістів-аматорів у вивчення біологічного різноманіття. Мат-ли Міжнар. конф., присвяч. 200-річчю від дня народження Людвіга Вагнера (Берегово, 14-16 травня 2015р.). – Ужгород, 2015. – С. 469–474.
  • Осипенко П. Береза, названа в честь українця
  • Придатко В., Коломицев Г. Очікувані зміни клімату та видоорієнтовані GLM–сценарії до 2050 року: Результати проекту EEBIO
  • Червона книга України. Рослинний світ / ред. Я.П. Дідух. – К., 2009. – 911 с.
  • http://www.iucnredlist.org/ 

Обговорення

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *